Портос прийшов незабаром після Д'Артаньяна. Отже, всі чотири приятелі були вкупі.
Чотири обличчя являли чотири різні почуття: обличчя Портосове — спокій, Д'Артаньянове — надію, Арамісове — турботу, Атосове — байдужість.
По коротенькій розмові, підчас якої Портос дав на-здогад, що одна особа високого стану зголосилася визволити його із скрути, увійшов Мускетон.
Він прийшов покликати Портоса додому, де — казав він жалібно — його присутність конче потрібна.
— Чи не в справі мого екіпірування? — спитав Портос.
— І так, і не так, — відказав Мускетон.
— Хіба ти не можеш точно сказати мені?
— Ні, пане! Ідіть сами.
Портос підвівся, попрощався із своїми приятелями і пішов за Мускетоном. За хвилину на порозі з'явився Базен.
— Чого вам треба, мій друже? — спитав Араміс з тою лагідністю, яка бреніла в його голосі щоразу, як думками він повертав до церкви.
— Якась людина чекає на вас вдома, — відповів Базен.
— Яка людина?
— Жебрак.
— Дайте йому милостині та хай помолиться за бідного грішника.
— Цей жебрак намагається за всяку ціну побалакати з вами та запевняє, що ви радітимете, побачившися з ним.
— Чи не переказував він чого особисто для мене?
— Так. „Якщо пан Араміс вагається побачитися зо мною, то скажіть йому, що я прибув з Туру“.
— З Туру? — верескнув Араміс. — Тисяча пробачень, панове. Безсумнівно, ця людина привезла мені відомості, що я їх чекав.
З цими словами він підвівся й швидко вийшов.
Залишилися Атос і Д'Артаньян.
— Мені здається, що ці вітрогони влаштували свої справи. Яка ваша думка про це, Д'Артаньяне? — спитав Атос.
— Я знаю, що справа Портоса стоїть гарно, — відповів Д'Артаньян. — Щодо Араміса, то сказати правду, я ніколи серйозно не турбувався за нього. А ось ви, любий Атосе, що так великодушно розподілили пістолі англійця, які були з права ваша власність, що ви робитимете?
— Я цілком задоволений, що вбив цього нікчему, бо вважаю за святе діло вбити англійця. А коли б я привласнив собі його пістолі, то мене гризло б сумління. Краще скажіть ось що: мені говорено, що ви відвідуєте якихось підозрілих англійців.
