Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/233

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

тільки три кроки. Він прожогом кинувся із спальні міледі до кімнати покоївки; швидко, як блискавка, зачинив двері і всією своєю вагою сперся на них. Кеті тимчасом зачиняла засуви. Тоді міледі, з неймовірною для жінки силою, спробувала перекинути перетинку, а тоді, пересвідчившися, що це неможливо, вдарами кинджала в декількох місцях продірявила двері.

Кожен вдар вона супроводила жахливими прокльонами.

— Мерщій, мерщій, Кеті, — півголосом скорив Д'Артаньян, коли двері були зачинені на засуви. — Випусти мене з будинку, бо коли ми дамо їй час прийти до пам'яті, вона звелить своїм льокаям убити мене.

— Ви не можете вийти звідси в такому вигляді, — сказала Кеті, — ви ж зовсім роздягнені.

— Це так, — відповів Д'Артаньян, що тільки тепер помітив, в якому він убранні. — Це так! Убери мене, як можеш, та якнайскорше. Ти розумієш, що тут йдеться про життя чи смерть.

Кеті дуже добре розуміла. Вона миттю загорнула його вгаптовану квітками сукню, наклала широкий чепець і мантильку; дала йому капці, які він узув на босі ноги, й повела його сходами. Це було саме в раз. Міледі вже подзвонила й збила тривогу в цілому будинкові. Швайцар відчиняв двері саме тоді, як міледі, теж напівгола, гукала з вікна:

— Не відчиняйте!

 

 
РОЗДІЛ VII
 
ЯКИМ ЧИНОМ АТОСОВІ ПОЩАСТИЛО ЕКІПІРУВАТИСЬ БЕЗ НІЯКОГО КЛОПОТУ
 

Юнак втік, а міледі все ще загрожувала йому безсилим жестом. Втративши його з очей, вона тої ж хвилини знепритомніла.

Д'Артаньян був такий схвильований, що не подумав навіть про долю Кеті, бігцем промчав половину Парижу й зупинився тільки коло дверей квартири Атосової.

Розгубленість і жах, що опанували його, оклики патрулів, що кинулись за ним наздогінці, гигикання подорожніх, які, незважаючи на ранній час, йшли в своїх справах, тільки дужче підганяли Д'Артаньяна.

Він перетяв двір, знявся вгору на третій поверх до Атоса й щосили постукав у двері.