— Учора ввечорі?
— Так, на хвилину раніш, ніж прийшли ви.
— Дорогий Атосе! Нас оточено цілою сіткою шпигунів. ти думаєш, він впізнав тебе, Кеті?
— Я насунула на лоб чепця, побачивши його, та це було, мабуть, запізно.
— Спустіться наниз, Атосе, він до вас ставиться не так недовірливо, як до мене, і подивіться, чи все ще він стоїть коло дверей.
Атос спустився й швидко повернувся.
— Він пішов, а будинок зачинено.
— Він пішов на доповідь і скаже, що всі голуби тепер у голубнику.
— Так тікаймо, — сказав Атос, — залишимо тут самого Плянше, щоб він розказав нам усі новини.
— Одну хвилину. Ми послали по Араміса.
— Вірно, почекаймо на Араміса.
Тої хвилини ввійшов Араміс.
Йому розказали, в чому річ, і з'ясували, як конче потрібно, щоб в одної із своїх знайомих знатних дам він знайшов місце для Кеті.
Араміс замислився на хвилину, і, зашарівшися, сказав:
— Це дійсно дуже потрібно для вас, Д'Артаньяне?
— Я буду вдячний вам до живоття.
— Так ось, мадам Де-Буа-Трасі просила мене, здається, для одної своєї приятельки, що перебуває в провінції, вірну покоївку. Якщо ви, Д'Артаньяне, можете ручитися за мадмуазель…
— О, пане, — скрикнула Кеті, — будьте певні, я цілком буду віддана тій особі, що дасть мені змогу уїхати з Парижу.
— Коли так, — відмовив Араміс, — тим краще.
Він сів до столу й написав кілька слів, запечатав записку своїм перснем і передав її Кеті.
— Тепер, моя дитинко, — сказав Д'Артаньян, — ти знаєш, що тут нам не краще, ніж тобі. Покищо розлучімося. А побачимось за кращих днів.
За хвилину троє юнаків розпрощалися з тим, щоб о четвертій зібратися в Атоса, а Плянше залишили доглядати квартиру.
Араміс повернувся додому, а Атос і Д'Артаньян пішли заставляти сапфір.
Як і передбачав наш ґасконець, за перстень їм одразу дали триста пістолей.
Атос і Д'Артаньян, з енерґією військових, як знавці своєї справи, витратили коло трьох годин на покуп мушкетерської екіпіровки. До того ж Атос був людина покладлива