Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/246

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Д'Артаньян відважно ввійшов у головні двері. Він передав листа черговому службовцеві. Той провів до дожидальні й подався у внутрішні покої палацу.

У цій кімнаті були п'ять чи шість ґвардійців кардинала, що впізнали Д'Артаньяна й, знавши, що це він поранив Жюсака, дивилися на нього із загадковою усмішкою.

В їхній усмішці Д'Артаньян убачав лиху ознаку. Проте, нашого ґасконця нелегко було залякати. З гордовитим виглядом поклавши руку на стегно, він став перед ґвардійцями у вичикувальній позі, не позбавленій величчя.

Увійшов пристав і жестом запросив Д'Артаньяна йти за ним. Нашому ґасконцеві здавалось, що ґвардійці, побачивши, як він уходить, почали перешіптуватися. Він пройшов коридор, перетяв велику залю, увійшов у бібліотеку й опинився перед чоловіком, що сидів за бюром й писав.

Пристав увів його й пішов назад, не мовивщи й слова. Д'Артаньян стояв й розглядав цього чоловіка.

Спочатку він подумав, що перед ним якийсь суддя, що вивчає справи, але побачив, що чоловік за столом виправляє рядки не однакової довжини, вибиваючи такт пальцями. По хвилині поет згорнув рукопис, на обгортці якого було написане „Мірам“, трагедія на п'ять дій, і підвів голову.

Д'Артаньян впізнав кардинала.

 

 
РОЗДІЛ IX
 
ЖАХЛИВЕ ВИДИВО
 

Кардинал сперся ліктями на рукопис, щокою на руку й з хвилину дивився на юнака. Ні в кого не було таких допитливих очей, як у його еміненції Рішельє, і Д'Артаньян відчував, як цей погляд перебіг по його жилах, наче пропасниця.

А втім поведінка його була досить невимушена й, тримаючи в руці капелюха, без особливої зарозумілости, але й без зайвої покірливости, він чекав на ласкаве розпорядження кардинала.

— Пане, — звернувся до нього Рішельє, — ви Д'Артаньян з Беарна?

— Так, монсеньєр, — відповів юнак.

— У Тарбі та його околицях, — вів далі кардинал, — багато галузей роду Д'Артаньянів, до якого ви належите?