Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/251

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

що більше не треба вартувати, бо його пан вийшов з палацу кардинала цілий та непошкоджений.

Повернувшись до Атоса, Портос і Араміс запитали про причини його дивного побачення, але Д'Артаньян сказав їм тільки, що герцоґ Рішельє запропонував йому вступити хорунжим до кардинальської ґвардії та що він відмовився.

— І ви добре зробили, — скрикнули враз Портос і Араміс.

Атос глибоко замислився й нічого не відповів, але, коли вони залишилися сами, сказав:

— Ви зробили те, що повинні були зробити, Д'Артаньяне, але, може статися, ви помилились.

Д'Артаньян глибоко зідхнув, бо ці слова відповідали таємному голосові його душі, який пророкував, що його чекають великі нещастя.

Увесь наступний день проминув у готуванні до від'їзду.

Вночі всі ґвардійці роти Дезесара і мушкетерські роти пана Де-Тревія, що завжди приятелювали одні з одними, зійшлися докупи.

Назавтра з першими звуками сурм приятелі розлучилися: мушкетери побігли до будинку пана Де-Тревія, а ґвардійці — до будинку пана Дезесара. Обидва капітани зараз же одвели свої роти до Лювру, де король учинив їм огляд.

По закінченні огляду ґвардійці пішли в похід сами, а мушкетери повинні були рушити разом з королем, через що Портос мав змогу проїхати в своєму чудовому умундируванні Ведмежою вулицею.

Щодо Араміса, то він писав великого листа. До кого? Ніхто не знав. У сусідній кімнаті на нього чекала Кеті, що того ж вечору мала виїхати до Туру.

Атос маленькими ковтками допивав останню пляшку еспанського вина.

Д'Артаньян під той час вирушив уже в похід із своєю ротою.

Прибувши до передмістя Сент-Антуан, він весело оглянувся на Бастилію. Але церез те, що він дивився тільки на Бастилію, він зовсім не помітив міледі, що їхала на буланому коні. Вона вказала на нього пальцем двом особам, підозрілим на позір, які зараз же наблизилися до лав, щоб краще розгледіти його. На їхнє запитання поглядом міледі відповіла знаком, що це він і є. Упевнившися, що, виконуючи її наказ, вони не дадуть маху, вона стиснула острогами коня й щезла.

Ті двоє йшли слідом за ротою й коло рогатки Сент-Антуан сіли на коні, яких тримав за гнуздечку слуга без лібереї.