з ким має справу, і з цією метою впав на тіло свого товариша, удаючи ніби його вбито.
З-за незакінченого земляного насипу, що був на тридцять кроків завдальшки, з'явились дві голови: то були салдати, які відстали. Д'Артаньян не помилився: ці два чоловіки пішли за ним, щоб убити його, сподіваючись, що смерть його привинять ворогові. А що він міг бути тільки поранений і згодом виказати на них, то вони підійшли прикінчити його. На щастя, ошукані хитрощами Д'Артаньяна, вони не потурбувалися набити рушниці.
Коли вони наблизились, Д'Артаньян, який, падаючи, не пускав шпади з рук, звівся на рівні ноги і в один скок опинився коло салдатів. Вбивці зрозуміли, що коли вони побіжать до табору, не вбивши Д'Артаньяна, він їх обвинуватить, а тому перша їхня думка була перекинутися до ворога. Один з них схопив рушницю за рулю й, озброївшись нею, як палицею, намагався завдати Д'Артаньянові жахливого вдара, та той уникнув цього, відскочивши на бік. Цим рухом він дав дорогу розбійникові, що прожогом кинувся до бастіону. Лярошельцям не було відомо, з якою метою прямує він до них, і тому вони почали стрілянину; салдат упав, поранений кулею у плече.
Д'Артаньян із шпадою в руці кинувся до другого салдата. Боротьба точилася недовго. Негідник мав для оборони тільки розряджену рушницю. Шпада Д'Артаньяна сковзнула по рулі рушниці, на цей раз зовсім некорисної зброї, і пронизала вбивцеві стегно; той упав. Д'Артаньян наставив йому вістря шпади до горла.
— О, не вбивайте мене! — згукнув поранений, — змилуйтесь, змилуйтесь, пане офіцере, і я вам усе розкажу.
— Та чи варта твоя таємниця, щоб дарувати тобі життя? — спитав юнак, стримавши свою руку.
— Так, якщо на вашу думку життя чогонебудь варте, коли маєш, як ви, двадцять два роки і можеш досягти всього через свою відважність та вроду.
— Негіднику, — відповів Д'Артаньян, — ну, кажи мерщій, хто доручив тебе вбити мене?
— Жінка. Я її не знаю, але звуть її міледі.
— Коли ти не знаєш цієї жінки, як може бути тобі відомо її ім'я?
— Мій товариш знав її й називав так. Це з ним вона умовлялась, а не зі мною; в нього в кешені є й лист цієї особи, який, мабуть, має велике значіння для вас, судячи з того, що я від нього чув.
— Як сталось, що ти втрутився в цю справу?
— Він запропонував мені допомогти вбити вас, і я погодився.
