Правда, вороги його еміненції казали, ніби він сам надсилав невмілих убивців, щоб, у разі невдачі, мати право вжити репресій.
А втім, це зовсім не заважало кардиналові, що його особистої відваги ніколи не заперечували навіть найзліші його наклепники, часто виїздити вночі, щоб передати герцоґу Ангулемському якінебудь важливі накази, або умовитись про щось з королем, або, нарешті, порадитись з якимнебудь кур'єром, якого з тої чи іншої причини він не хотів пускати до себе.
Мушкетери підчас облоги мали небагато роботи, почували себе майже нічим не зв'язаними й провадили дуже веселе життя. Для них, а надто для наших трьох приятелів, це було особливо легко зробити, бо, бувши в дружніх відносинах з паном Де-Тревієм, вони завжди діставали спеціяльного дозволу запізнюватись та залишатися поза табором після встановленої для всіх години.
Одного вечора, коли Д'Артаньян був у траншеї й не міг їх супровадити, Атос, Портос і Араміс, верхи на бойових конях, загорнені в похідні плащі та з пистолетами напоготові повертали утрьох з коршми Червоного голубника, що її позавчора виявив Атос, їдучи з Ля-Жарі. Вони прямували до табору і, як ми вже зазначили, малися ввесь час на бачності, бо боялись потрапити до якої-небудь пастки. Зненацька, приблизно за чверть милі до села Буанар, почувся топіт коней, які скакали їм назустріч.
Усі троє відразу спинилися серед дороги, притискуючись один до одного, і стали чекати. За хвилину, при світлі місяця, що виринув з-за хмар, на закруті шляху вони побачили двох верхівців. Помітивши їх, ті й собі спинилися і нібито радилися, їхати далі, чи повернути назад. Така нерішучість здалась трьом друзям трішки підозрілою, і Атос, виїхавши на декілька кроків наперед, голосно озвав:
— Хто їде?
— А ви сами хто? — своєю чергою спитав один з верхівців.
— Це не відповідь, — відмовив Атос. — Хто їде? Відповідайте, чи ми будемо стріляти.
— Бережіться і не робіть цього, панове, — розлігся тоді вібруючий голос, звиклий, очевидно, наказувати.
— Це, певно, якийсь вищий офіцер провадить нічний об'їзд, — висловив гадку Атос. — Що нам робити, панове?
— Хто ви такі? — владним тоном спитав той же голос. — Відповідайте, або вам доведеться дорого заплатити за ваше неслухнянство.
— Королівські мушкетери, — сказав Атос, дедалі більше впевняючись, що особа, яка питала їх, має на це право.
