Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/267

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Якої роти?

— Роти Де-Тревія.

— Наблизьтесь та поясніть, що ви робите тут цієї години?

Три товариші під'їхали, трохи похнюпившись, бо були цілком певні, що мають справу з особою значно вищого стану, ніж вони сами. Право говорити за всіх надали Атосові. Один з двох верхівців, той, що приєднався до розмови пізніше, їхав кроків на десять попереду. Атос жестом наказав Портосу й Арамісу не рухатись і під'їхав до нього сам.

— Перепрошаю, пане офіцере, — сказав Атос, — ми не знали, з ким маємо справу, і ви на власні очі бачили, як добре виконуємо ми обов'язки вартових.

— Ваше ім'я? — спитав офіцер, напівзатуливши плащем обличчя.

— А ви то хто такі? — відповів Атос, обурений таким тоном. — Прошу дати мені доказ, що ви маєте право мене допитувати.

— Ваше ім'я? — удруге спитав їздець, одкидаючи відлогу плаща.

— Пан кардинал! — вигукнув здивовано мушкетер.

— Ваше ім'я? — втретє спитав його еміненція.

— Атос, — відповів мушкетер.

Кардинал жестом прикликав до себе свого супутника.

— Ці три мушкетери поїдуть з нами, — пошепки сказав він, — я не хочу, щоб знали про мою відсутність з табору. А коли вони будуть з нами, то можемо бути певними, що вони про це нікому не розкажуть.

— Ми — дворяни, ваша еміненція, — зауважив Атос, — візьміть з нас слово, і ні про що не турбуйтеся. Дякувати богу, ми вміємо зберігати таємниці.

Кардинал втупив проникливий погляд у свого відважного бесідника.

— Маєте гарний слух, пане Атосе, — сказав кардинал, — а тепер послухайте, що я вам скажу: я запрошую вас слідувати за мною не з недовір'я до вас, а заради моєї небезпеки. З вами, безсумнівно, ваші товариші, пани Портос і Араміс?

— Цілком вірно, ваша еміненціє, — відповів Атос, тоді як мушкетери, що залишались іззаду, наближались до них з капелюхами в руках.

— Я знаю вас, панове, — мовив кардинал. — Мені відомо також, що ви, на жаль, не з числа моїх друзів. Але я знаю, що ви благородні й хоробрі дворяни, і що на вас можна звіритись. Пане Атосе, зробіть мені честь супроводити мене, і тоді в мене буде така варта, якій позаздрить і його величність, якщо ми стрінемо його.