Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/269

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Виважити двері? — спитав кардинал, — навіщо?

— Безперечно, щоб вчинити насильство. Я мав за честь доповісти вашій еміненції, що мерзотники були п'яні.

— Хіба ця жінка молода й вродлива? — спитав кардинал, дещо хвилюючись.

— Ми не бачили її, монсеньєр.

— Ви її не бачили? А, то добре, — жваво промовив кардинал, — ви добре зробили, боронивши честь жінки. Отже, я й сам їду до коршми Червоного голубника і довідаюсь, чи правду ви мені кажете.

— Монсеньєр, — згорда промовив Атос, — ми дворяни й не стали б брехати, навіть, щоб врятувати собі життя.

— Я не маю сумніву, що ви розповіли мені правду, пане Атосе, жодної хвилинки не маю сумніву. А доречі, — додав він, бажаючи змінити розмову, — хіба ця дама була сама?

— Ні, з дамою був кавалер, що сидів зачинившись із нею. Слід гадати, це страшенний боягуз, бо, не зважаючи на увесь гамір, він все ж не вийшов.

— Не судіть занадто поквапливо, каже євангелія, — відмовив кардинал.

Атос вклонився.

— Добре, панове, — резюмував йего еміненція. — Тепер я знаю, що мені було треба. Їдьте слідом зо мною.

Мушкетери пропустили наперед кардинала і той, закривши знову лице плащем, рушив далі.

Незабаром доїхали до коршми, де все було тихо та порожньо. Хазяїн безперечно знав, який знаменитий гість має його відвідати, і тому випровадив буйне товариство.

За десять кроків од коршми кардинал жестом наказав своєму конюшому та мушкетерам зупинитись. Засідланий кінь стояв прив'язаний до віконниці. Кардинал якось особливо тричі постукав у двері.

На стукіт негайно вийшов чоловік, загорнутий у плащ і, перекинувшись декількома словами з кардиналом, сів на коня та поскакав у напрямку Сюржера. Ця дорога разом із тим вела й до Парижу.

— Наблизьтесь, панове, — звернувся кардинал до трьох мушкетерів. — Ви казали мені правду. І не моя буде провина, якщо наша сьогоднішня зустріч не стане вам в пригоді. А тимчасом ідіть за мною.

Рішельє зліз к коня, мушкетери наслідували його. Кардинал кинув повіддя конюшому, а мушкетери прив'язали свої коні до віконниці.

Коршмар стояв на порозі: для нього кардинал був простий офіцер, що приїхав на побачення з дамою.