Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/271

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Отже, мені треба їхати туди сьогодні вночі?

— Цієї ж хвилини, тобто скоро ви одержите мої інструкції. Два чоловіки, що їх ви, виходячи, знайдете біля дверей, будуть вам за варту. Ви почекаєте, я вийду перший, а тоді за півгодини вийдете й ви своєю чергою.

— Добре, монсеньєр. Але звернімось до доручення, що визволите мені давати. Я складаю велику ціну довір'ю вашої еміненції і хочу його виправдати. Будь ласка, дайте мені ясного й точного наказу, щоб я не наробила якої помилки.

На хвилину між двома бесідниками запанувала глибока мовчанка. Очевидно, кардинал важив у думках свої вирази, а міледі напружувала всі свої розумові сили, щоб зрозуміти та зберегти в пам'яті всі його слова.

Атос скористався з цього, щоб запросити товаришів зачинити з середини двері та слухати разом із ним.

Обидва мушкетери, що любили комфорт, принесли собі й Атосу по стільцю. Усі троє посідали, нахилили голови і почали прислухатися.

— Ви поїдете до Лондону, — провадив далі кардинал, — а приїхавши підете до Б'юкенгема.

— Мушу зауважити вашій еміненції, — сказала міледі, що після пригоди з діямантовими навісками, в якій герцоґ завжди підозрював мою участь, його світлість ставиться до мене з недовірою.

— Цього разу мова мовиться не про його довір'я. Ви підете до нього, щоб одверто й чесно провадити перемовини.

— Чесно й одверто? — повторила міледі з невимовно хитрим виразом.

— Так, чесно й одверто, — підтвердив кардинал, — усі ці перемовини треба буде провадити одверто.

— Я точно виконую інструкції вашої еміненції і нетерпляче чекаю на них.

— Ви з'явитесь до герцоґа Б'юкенгемського від мого імени й скажете йому, що мені відомі всі його готування та що це мене мало обходить, бо по першому ж його рухові я занапащу королеву.

— Чи повірить він, що ваша еміненція здатні виконати таку загрозу?

— Так, бо в мене є докази.

— Чи мушу я навести ці докази?

— Безсумнівно. Ви перекажете йому, що я надрукую доповідь Буа-Робера й маркиза Де-Ботрю про побачення герцоґа з королевою в будинку конетабля[1] того вечора, коли

  1. Конетабль — найвищий військовий чин старої Франції.