Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/274

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Але, спершу треба розшукати жінку, яка згодилась би одімстити за себе на герцозі.

— Вона є, — сказала міледі.

— Потім знайти фанатика, що служитиме знаряддям правосуддя божого.

— Одшукаємо.

— Коли він буде знайдений, — додав кардинал, — ви одержите наказа, якого просите.

— А тепер, — вела далі міледі, наче не помічаючи зміни тону кардинала, — а тепер, діставши всі інструкції вашої еміненції щодо ваших ворогів, я дозволю собі, монсеньєр, сказати вам два слова й про моїх.

— Хіба ж і ви маєте ворогів? — спитав Рішельє.

— Так, монсеньєр. Вороги, проти яких ви повинні підтримати мене, бо я їх набула, служачи у вашій еміненції.

— Хто ж це? — звідався кардинал.

— Поперше, одна маленька інтриганка Бонасьє.

— Вона у Мантській в'язниці.

— Вона була там, — відмовила міледі, — але королева випрохала в короля наказа перевести її до манастиря.

— До манастиря? — зацікавився Рішельє.

— Так.

— До якого?

— Не знаю, бо вони додержували глибокої таємниці.

— Я довідаюсь про це.

— І його еміненція повідомить мене, в якому манастирі ця жінка?

— Я не вбачаю жодних перешкод до цього.

— Гаразд… Але в мене є ще й другий ворог, значно небезпечніший, ніж ця маленька пані Бонасьє.

— Хто?

— Її коханець.

— Його ім'я?

— О, його еміненція добре його знає, — в пориві гніву вигукнула молода жінка, — це наш спільний з вами лихий геній. Через його в бійці з ґвардійцями вашої еміненції перемогли мушкетери. Він завдав три вдари шпадою Де-Варду, вашому гонцеві, і був головною причиною невдачі в справі з діямантовими навісками. Це, нарешті, той, хто, довідавшись, що я викрала пані Бонасьє, заприсягався вбити мене.

— А-а! — промовив кардинал, — я знаю, про кого ви кажете.

— Я кажу про негідника Д'Артаньяна.

— Це хоробрий юнак, — зауважив кардинал.

— Тим то й треба його боятись, бо він занадто хоробрий.