Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/275

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Добре, якби у нас були докази про його зносини з герцоґом Б'юкенгемським.

— Докази? — вигукнула міледі. — Я їх матиму десяток.

— У такому разі нема нічого легше, як занепастити його. Дайте мені такого доказа, і я кину його у Бастилію.

— Гаразд, монсеньєр, а далі?

— Хто потрапив до Бастилії, для тих немає „далі“, — приглушеним тоном відповів кардинал. — А, чорт побирай! — закінчив він, — якби мені було так легко здихатись мого ворога, як допомогти вам позбутися ваших; і якби ви просили собі безкарности за деякі вчинки тільки проти таких людей…

— Монсеньєр, — запропонувала міледі, — хочете мінятись: життя за життя, людина за людину? Віддайте мені цього, а я віддам вам іншого.

— Не розумію, що ви хочете сказати, — одмовив кардинал, — і не хочу навіть цього знати. Проте, бажаючи зробити вам приємність, я не бачу перешкоди, щоб уволити ваше прохання відносно цієї нікчемної істоти. До того ж мій маленький Д'Артаньян, як ви кажете, розпусник, дуеліст та зрадник.

— Безчесна людина, монсеньєр, безчесна.

— Дайте мені паперу, перо та атрамента, — сказав кардинал.

— Ось вони, монсеньєр.

На хвилину запанувала мовчанка. Це позначало, що кардинал шукає виразів, в яких мав бути написаний лист, або вже пише його. Атос, що не пропустив жодного слова з їхньої розмови, схопив двох своїх товаришів за руку й одвів їх до протилежного кінця кімнати.

— Ну, — сказав Портос, — чого тобі треба і чому ти не даєш нам дослухати цю інтересну розмову?

— Тихо, — пошепки застеріг Атос: — ми довідались про все, що треба, я не заважаю вам слухати далі, а сам мушу піти.

— Мусиш піти? — здивувався Портос, — а що нам відповідати, коли кардинал спитає про тебе?

— Вам нема чого чекати його питань. Ви скажете йому перші, що я поїхав на розвідини, бо деякі слова коршмаря примушують мене гадати, що дорога небезпечна. До того ж я й сам скажу дещо конюшому кардинала. Решта стосується тільки мене; не турбуйтесь за це.

— Будьте обережні, Атосе, — порадив Араміс.

— Будьте спокійні, — відповів Атос, — ви ж знаєте, я людина холоднокровна.

Портос і Араміс зайняли свої місця біля коминку. Атос же, не роблячи ніякої таємниці з свого від'їзду, відв'язав