— Треба, розірвати цей документ, — сказав Д'Артаньян, який, здавалося, прочитав свій смертний вирок.
— Навпаки, — відказав Атос, — треба зберегти його, як дорогоцінність. Я не віддам цього листа, хоч би його покрили золотом.
— Що ж вона має робити тепер? — спитав юнак.
— Вона, — байдужим тоном відповів Атос, — мабуть, напише кардиналові, що один клятий мушкетер, так званий Атос, силоміць вихопив у неї охоронного листа. В тому ж таки листі вона порадить кардинала позбутися не тільки Атоса, а разом із ним і двох його приятелів — Портоса та Араміса. Кардинал пригадає, що це саме ті люди, які завжди стають йому на перешкоді. Тоді одного гарного ранку він звелить заарештувати Д'Артаньяна, а щоб той не нудився світом, кардинал задля компанії запровадить у Бастилію й нас.
— Невеселі твої жарти, мій друже, — промовив Портос.
— Та я й не жартую, — відказав Атос.
— На мою думку, — вів далі Портос, — скрутити в'язи цій клятій міледі не більший гріх, ніж убивати чортів гуґенотів[1], винних лише в тому, що псалми, які ми співаємо по-латинському, вони співають по-французькому.
— Що скаже про це наш абат? — спокійно спитав Атос.
— Скажу, що згоджуюсь з Портосом, — відповів Араміс.
— І я так само! — приєднався до них Д'Артаньян.
— На щастя, вона тепер далеко, — сказав Портос, — а то, признаюсь, я б дуже турбувався, сидячи тут.
— Перебуваючи в Англії, вона непокоїть мене так само, як і тоді, коли живе у Франції, — промовив Атос.
— Мене вона непокоїть скрізь, — сказав Д'Артаньян.
— Отже, ти мав її в своїх руках, — звернувся до Атоса Портос, — чому ж ти її не втопив, не задушив, не повісив? Померлі не повертаються.
— Ви так думаєте, Портосе? — відповів мушкетер із сумною усмішкою, зрозумілою самому Д'Артаньянові.
— У мене промайнула думка, — промовив Д'Артаньян.
— Побачимо! — сказали мушкетери.
— До зброї! — скрикнув Грімо.
Юнаки живо схопилися й узяли рушниці.
На цей раз підходив невеликий загін, чоловіка в двадцять — двадцять п'ять, але то були вже не робітники, а салдати.
- ↑ Гуґеноти — назва французьких протестантів, наслідувачів Кальвіна, церковно-релігійного реформатора XVI ст.
