на зворотну путь, разом шістнадцять день. Якщо на шістнадцятий день по твоєму від'їзді, о восьмій годині вечора, ти не приїдеш, то втратиш гроші, хоч би спізнився тільки на п'ять хвилин.
— Тоді, пане, — відповів Плянше, — купіть мені годинника.
— Візьми цей, — передав свого Атос з властивою йому щедрістю, — і будь хоробрий. Май на увазі, якщо проговоришся, пробовкнешся, чи прошалаєшся денебудь, то загубиш свого пана, який цілком звіряється на тебе. Пам'ятай також, що в разі через тебе з Д'Артаньяном скоїться яке лихо, я знайду тебе й розпанахаю тобі живіт.
— О, боже милий! — верескнув Плянше, ображений підозрінням і наляканий байдужним тоном мушкетера.
— А я, — сказав Портос, витріщивши свої великі очі, — живцем оббілую тебе.
— О, пане!
— А я, — тихим та мелодійним голосом додав Араміс, — спалю, як дикуна, на повільному вогні!
— Ой, пане!
І Плянше заплакав, може з переляку перед цими жахливими загрозами, а може він розчулився, бачивши таку зворушливу приязнь між чотирма мушкетерами.
Д'Артаньян стиснув Плянше руку й поцілував його.
— Бачиш, Плянше, — пояснив він, — ці пани кажуть таке з прихильности до мене, а в дійсності вони тебе люблять.
— О, пане, — вигукнув Плянше, — або я все виконаю, або мене пошматують. Але й тоді, будьте певні, жоден шматок мого тіла не пробовкнеться.
Від'їзд Плянше з його бажання призначено на восьму годину ранку другого дня, щоб дати йому час протягом ночі вивчити листа на пам'ять. У такий спосіб він вигравав рівно дванадцять годин, бо мусів був повернутись на шістнадцятий день по від'їзді, о восьмій вечора.
Тої хвилини, як Плянше лагодився вже сісти на коня Д'Артаньян, що на споді душі відчував симпатію до герцоґа Б'юкенгемського, одвів його в бік.
— Слухай, — мовив він, — коли ти віддаси листа лордові Вінтеру, і той прочитає його, ти скажеш ще: „Бережіть його світлість лорда Б'юкенгемського, бо його мають вбити“. Отже, ти бачиш, Плянше, це вельми важливе та серйозне доручення, і я не хотів навіть казати моїм друзям, що довіряю тобі таку таємницю. У листі я не написав би цього, хоч би мені пропонували за це чин капітана.
— Будьте спокійні, пане, — відповів Плянше, — ви переконаєтесь, що на мене можна покластись.
