— У вас все буде, мадам. Скажіть мені, як велося у вас господарство за першим чоловіком і, хоч я й не чоловік вам, а тільки дівер, але влаштую все точнісінько, як було тоді.
— Мій перший чоловік? — вигукнула міледі, перелякано дивлячись на лорда Вінтера.
— Так, ваш чоловік, француз: я маю на оці не мого брата. Якщо ви забули про це, я можу написати йому. Він же живий, і охоче подасть мені всі відомості із приводу цього.
Міледі пройняв холодний піт.
— Що то за жарти! — приглушеним голосом мовила вона.
— Хіба я маю такий вигляд? — спитав барон, ступивши крок назад.
— Ви ображаєте мене, — додала міледі, конвульсійно стискуючи поручні крісла й зводячись на рівні ноги.
— Я вас ображаю?! — повторив лорд Вінтер із зневагою в тоні. — Та невжеж, добродійко, ви й насправді гадаєте, що вас можна образити?
— Ви, добродію, — сказала міледі — чи п'яний, чи божевільний… Ідіть собі геть та пришліть мені жінку.
— Жінки дуже нескромні, сестро! Чи не можу я заступити вам покоївку? Тоді всі наші родинні таємниці залишаться між нами.
— Нахаба! — вигукнула міледі і, немов рухома якоюсь пружиною, кинулась до барона, що чекав на це, одною рукою спираючись на держало шпади.
— Еге! — вигукнув лорд. — Ви, я знаю, звикли вбивати людей. Попереджаю, що я буду оборонятись, хоч би й проти вас.
— О, я знаю, — відповіла міледі. — Мені здається, у вас стане низости піднести руку на жінку.
— Мабуть! Але в мене є виправдання: скільки я знаю, моя рука не буде перша чоловікова рука, що підноситься на вас.
І барон повільним, обвинувальним жестом указав на ліве плече міледі, майже доторкнувшись до нього пальцем.
Міледі випустила глухі рики й одскочила в куток кімнати, як пантера, що лагодиться стрибнути.
— Овва, рикайте собі досхочу! — скрикнув лорд Вінтер, — не спитуйтесь тільки кусатися, бо для вас самої то буде гірше. Я розумію, що діставши, спадщину по моєму братові, ви не відмовились би наслідувати й після мене. Але знайте: ви можете вбити мене сами, можете надіслати до мене вбивців, та тільки жодне пені з моїх статків не перейде до ваших рук. Хіба не досить вам вашого мільйона? Чи не час вам спинитися на вашому фатальному шляху, де ви чинили злочини заради самого злочинства?
