— А коли б це й дійсно був допит? — промовив кардинал. — Інших, пане Атосе, брали на допит і вони відповідали.
— Ось чому я й казав вашій еміненції, що коли ваша воля допитувати нас, ми ладні відповідати.
— Що це за лист, пане Арамісе, якого ви налагодилися читати, а потім сховали?
— Лист від жінки, монсеньєр.
— О, я розумію, — зауважив Рішельє. — Щодо таких листів, то треба бути скромним. Але їх можна показати сповідачеві, а вам відомо, що я особа духовного сану.
— Монсеньєр, — відказав Атос з байдужістю тим жахливішою, що він важив своїм життям, відповідаючи так, — цей лист від жінки, але він не підписаний ні Маріон Де-Лорм, ні мадам Д'Егійон[1].
Кардинал пополотнів, як смерть, і жахлива блискавка пройманула в його очах. Він повернувся, ніби щоб дати розпорядження Каюзакові й Ля-Гудіньєрові. Атос помітив цей рух і зробив крок до мушкетів, що на них глянули і троє приятелів, зовсім не охочих дозволити заарештувати себе. На боці кардинала було троє разом з ним, а мушкетерів, разом з їхніми льокаями, — сім. Кардинал зважив, що партія не рівна, тим більше, що Атос й його компаньйони і дійсно були змовці.
Раптом, у властивий йому самому спосіб, він обернув свій гнів на люб'язну усмішку.
— Годі, годі бо вам! — сказав він — Ви відважні юнаки: горді вдень, віддані вночі. Нема нічого поганого охороняти себе, коли так хороше охороняєш інших. Панове, я зовсім не забув про ту ніч, коли ви супроводили мене до „Червоного голубнику“. Якби була якась небезпека по дорозі, де треба їхати, я просив би вас потоваришувати мені. А що небезпеки зараз немає, то залишайтеся тут, кінчайте ваші пляшки, вашу партію й ваш лист. До побачення, панове.
З цими словами кардинал зліз на коня, якого йому підвів Каюзак, привітав їх рукою й поїхав.
Чотири юнаки остовпіли й нерухомі провели його очима, не вимовивши жодного слова, доки він не щезнув.
Тоді вони перезирнулися.
Вигляд у них був стурбований, дарма що його еміненція приязно простився. Вони знали, що кардинал поїхав розлючений.
Лише Атос всміхнувся владною й зневажливою усмішкою. Коли кардинал, через велику далечінь, не міг ні чути,
- ↑ Маріон Де-Лорм і мадам Д'Егійон — коханки кардинала Рішельє.
