Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/324

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ні бачити, Портос, якому дуже хотілось на когонебудь перекласти свій гнів, скрикнув:

— Це Грімо запізно подав нам звістку.

Грімо хотів був виправдатись, як Атос підніс пальця, і Грімо змовк.

— Оддали би ви листа, Арамісе? — спитав Д'Артаньян.

— Я? — відповів Араміс своїм найприємнішим, ніжним голосом.

— Я вирішив так: якби він настоював, я одною рукою подав би йому листа, а другою проштрикнув би його шпадою.

— Я так і думав, — сказав Атос. — Ось чому я втрутився у вашу розмову.

— Годі вже про те, що тут зараз сталося, і хай Араміс читає далі листа своєї кузини, з того місця, де перебив його кардинал.

Араміс видобув з кешені листа; троє приятелів наблизилися до нього, а льокаї скупчилися круг бутля.

— Ви прочитали лише один чи два рядки, — нагадав Д'Артаньян, — тому читайте спочатку.

— Охоче, — відказав Араміс.

 

„Мій любий кузене! Мені здається, я поїду таки до Стеней, де моя сестра примістила нашу маленьку служницю до манастиря кармеліток. Бідолашна дівчина скорилася своїй долі. Вона знає, що в іншому місці спасіння її душі наражалось би на небезпеку. А втім, коли наші родинні справи улаштуються так, як ми того бажаємо, я думаю, вона зважить спасінням своєї душі й повернеться до тих, за ким жалкує, а надто знавши, що й про неї завжди згадують. Дотепер вона не дуже нещаслива. Усе, чого вона бажає, це одержати листа від свого коханого. Я добре знаю, що такій передачі нелегко пройти крізь ґрати манастиря, але я я вже довела, дорогий кузене, що я не така недотепа, і візьму на себе доручення. Сестра дякує вам за вашу постійну добру пам'ять про неї. Був момент, коли вона дуже хвилювалася, але тепер трохи заспокоїлася, надіславши туди свого вірника, щоб не скоїлось чого непередбаченого.

На все краще, дорогий кузене, повідомляйте про себе частіш, тобто кожного разу, як матимете певність, що листа приставлять на адресу. Обіймаю вас.

Марія Мішон“.

 

— О, як я вдячний вам, Арамісе, — скрикнув Д'Артаньян. — Дорога Констанція  Нарешті, я маю про неї відомості. Вона жива, вона в манастирі, в небезпеці, в Стеней. Де це той Стеней, Атосе?