Другого дня, коли увійшли до її кімнати, вона лежала в ліжку. Фелтон залишився в коридорі. Він привів жінку, що мала служити міледі. Жінка наблизилась до ліжка й запропонувала полонянці свої послуги.
Міледі звичайно була бліда, і цера її могла ввести в оману кожного, хто бачив її вперше.
— Мене трусить пропасниця, — сказала вона, — через цілу довгу ніч я не могла заснути й на хвилинку і страшенно страждаю… Чи поводитиметесь ви зі мною людяніш, як ті особи, що з ними вчора я мала справи? Та я й прошу тільки одного — дозволити мені залишитись у ліжкові.
— Чи не хочете ви покликати лікаря? — спитала жінка.
— Послати по лікаря? — відповіла міледі. — Навіщо? Ці добродії казали вчора, що моя хороба — комедія. Безперечно, те саме буде й сьогодні, бо з учорашнього вечора вони встигли вже попередити лікаря.
— Ідіть, покличте лорда Вінтера, — порадив Фелтон.
— О, ні, ні, — вигукнула міледі, — ні, не кличте його, благаю вас, я почуваю себе цілком добре; мені нічого не треба. Не кличте тільки його.
— Мадам, — сказав Фелтон, — якщо ви й дійсно хорі, по лікаря пошлють, але якщо ви мене обдурюєте — тим гірше для вас. Нам, принаймні, не доведеться докоряти собі за недбайлість. — І, не звертаючи уваги на її сльози, він пішов.
— А все ж, він розчулився, — сказала вона й вирішила встати та причепуритися.
Міледі не помилялася. Фелтон з'явився знову і, не спитавши навіть, чи поснідала вона, наказав винести з кімнати стіл, який принесли вже накритий.
Фелтон виходив останній. В руках у нього була книга. Міледі приваблива, бліда, покірна, напів лежала в кріслі, що стояло біля коминку, і удавала з себе святу діву, що чекає катування.
Фелтон наблизився до неї.
— Лорд Вінтер — католик, як і ви, мадам, — гадає, що неможливість виконувати церемонії та обряди мусить бути для вас тяжкою втратою, і не заперечує, щоб ви щодня проказували вашу месу. У цій книзі ви знайдете всі молитви.
Помітивши, з яким виразом Фелтон поклав книгу на маленький столик біля міледі, яким тоном вимовив два слова: „ваша меса“, і яка зневажлива посмішка супроводила ці слова, міледі підвела голову й пильніше подивилась на офіцера.
Два слова „ваша меса“ і побіжний погляд, кинутий на Фелтона, довели міледі всю важливість відповіді, яку вона