Д'Артаньян нікого не знав у Парижі, а тому на дуель з Атосом пішов без секунданта, поклавши задовольнитися тим, кого обере супротивник. Проте, він мав певний намір перепросити хороброго мушкетера, не принижуючи себе. Він боявся, щоб з цієї дуелі не сталося того, що звичайно трапляється, коли молодий дужий чоловік б'ється з пораненим та знесиленим ворогом: переможений, він подвоює тріюмф свого супротивника; перемігши — наражається на докору в лукавстві й дешевій відвазі. Юнак сподівався, що Атос, — чий величний вигляд та суворе обличчя йому дуже сподобалися, — вислухавши його щирі перепросини, заприятелює з ним. Портоса він думав настрахати пригодою з черезплічником, про яку, коли того буде вбито, він зможе розповісти всім і, вміло розголосивши, зробити з Портоса загальне посміховисько. Нарешті, щодо лукавого Араміса, то його він дуже боявся.
Отак налагодившись, він не йшов, а летів до манастиря босих кармелітів — будови без вікон, серед висушених сонцем луків, що правили за місце для зустрічі людям, які не мали багато вільного часу.
Коли Д'Артаньян підходив до манастиря, Атос чекав на нього не більше, як п'ять хвилин. Саме в той час дзиґарі вибили південь. Отже, він був цілком точний, і найвибагливіший у дуельних справах суддя не міг би зробити йому жодного зауваження.
Атос усе ще сильно страждав од своєї рани, дарма що її наново перев'язав хірург пана Де-Тревія. Він сидів на камені й чекав, спокійний та поважний, як завжди. Побачивши Д'Артаньяна, він підвівся й чемно пішов йому назустріч. Наш юнак наближався до супротивника, мавши в руці капелюха, що перо його волочилося по землі.
— Пане, — сказав Атос, — я попередив двох друзів, що мають бути за секундантів, але їх ще нема. Дивую, що вони запізнилися, це не їхній звичай.
— У мене зовсім нема секундантів, — відповів Д'Артаньян, — бо я прибув до Парижу тільки вчора й нікого не знаю, опріч пана Де-Тревія. Йому я привіз рекомендації мого батька, що мав за честь бути його другом.
Атос на хвилину замислився.
— Ви не знаєте нікого, крім пана Де-Тревія? — спитав він.
— Так, пане! Я знаю тільки його.
