називали його грабіжником, хабарником і розпусником, а пуритани мали герцоґа просто за диявола.
— Хіба ви знаєте його? — спитав Фелтон.
Міледі наче в нападі розпуки почала ламати руки.
Фелтон почув, як твердість залишає його, і зробив кілька кроків до дверей. Бранка, що не зводила з юнака очей, кинулася слідом за ним і спинила його.
— Пане, — вигукнула вона, — будьте ласкаві, будьте милосердні, вислухайте моє прохання: дайте мені ніж. О, вислухайте мене до кінця! Цей ніж… дайте мені його тільки на хвилину; зробіть це з милости, з жалю.
— Ви хочете вбити себе? — скрикнув Фелтон з жахом, забувши визволити свої руки з рук полонянки, — вбити себе?
— Я виказала свою таємницю, — прошепотіла вона, стишуючи голос та знесилено падаючи на підлогу, — я виказала мою таємницю. Тепер йому все відомо. Боже мій милий, я загинула!
У коридорі розлігся шум, і міледі впізнала кроки лорда Вінтера.
Фелтон теж упізнав лорда й наблизився до дверей. Міледі кинулась до нього.
— О, не кажіть ні слова, — промовила вона пошепки, — жодного слова цьому чоловікові про те, що я вам казала, бо я пропала, і це ви, ви…
Лорд Вінтер пройшов повз кімнату, не спинившися, і кроки його завмерли віддалік.
Фелтон блідий, як смерть, кілька хвилин прислухався, а коли кроків не було вже чути, зідхнув, як людина, що тільки но прокинулась, і прожогом кинувся з кімнати.
Лорд Вінтер завітав ввечорі.
— Подивіться, — сказав він міледі, — я хочу показати вам дещо, як паспорт, вигаданий мною спеціяльно для вас. Відтепер він правитиме за черговий нумер у вашому житті, що його я ладний подарувати вам.
І переводячи свій погляд з міледі до паперу, він прочитав таке:
„Наказ одвезти до…“ Тут залишено вільне місце, куди саме, — перебив себе лорд Вінтер. — Якщо ви оберете якесь місто — нехай тільки воно буде не ближче, як на тисячу миль від Лондону, — скажіть мені, і ваше прохання буде уволене. Отже, я продовжую: „Наказ одвезти до… зазначену Шарлоту Баксон, тавровану судом французького королівства та звільнену після кари. Вона житиме там, ніколи не віддаляючись більше, як на три милі від нього. Якщо вона спитуватиметься втекти, її скарають на горло. Щодня їй видаватимуть п'ять шілінгів на квартиру та харч“.
