Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/334

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

усмішці: — нудьга — найстрашніший ворог ув'язнених. Я нудьгую й для розваги сплела цього шнура.

— А що ви робили, стоячи на кріслі? — спитав Фелтон, побачивши визлочений гачок над її головою.

— Що вам до цього?

— А все ж таки, — напосідав Фелтон, — я хочу знати.

— Не питайте мене. Ви ж знаєте, що нам, справжнім християнам, заборонено брехати.

— Але, коли господь забороняє брехати, тим суворіш забороняє він самогубство.

— Коли господь бачить, як одне з його створінь несправедливо зазнає гоніння, і йому залишається тільки вибір між самогубством чи ганьбою, повірте, господь пробачить таке самогубство. У цьому бо разі самогубство — то мученство.

— Ви або перебільшуєте, або не договорюєте… Мадам бога ради, поясніть.

— Залиште мене, Фелтоне. Дайте мені змогу здійснити мій намір, — сказала міледі. — Кожен салдат мусить бути честолюбець; чи не так? Ви — ляйтенант, а за моєю труною будете йти в чині капітана.

— Що я вам зробив, — спитав Фелтон, зворушений і вражений її словами, — що ви покладаєте на мене таку відповідальність перед богом та людьми? По кількох днях, мадам, ви залишите цей палац; ваше життя не буде під моєю охороною, і тоді, — додав він зідхаючи, — чиніть, як знаєте.

— Може ви гадаєте, що підчас останнього суду господь відрізнить сліпих катів від неправедних суддів? Ви не хочете, щоб я вбила своє тіло й стаєте за спільника людині, яка має загубити мою душу.

— Кажу ж бо вам, — почав уже вагатися Фелтон, — вам не загрожує жодна небезпека, і я відповідаю за лорда Вінтера, як за самого себе.

— Так! — вигукнула міледі, — я буду жити, але я втрачаю все, що мені дорожче за життя, Фелтоне. Я втрачу честь, а вас, саме вас зроблю відповідальним перед богом й людьми за мою ганьбу, за моє безчестя.

Міледі вибухнула плачем. Сльози справили велике вражіння на молодого фанатика.

— Хто ви? Хто ви? — вигукнув він, стуливши руки: — посланиця божа, чи служниця пекла? Янгол, чи демон?

— Хіба ти не впізнав мене, Фелтоне? Я не янгол, не демон: я дитина землі, сестра тобі вірою, ось і все.

— Так, так, я ще вагався, — відповів Фелтон, — але тепер я вірю.