Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/342

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ніколи, ніколи, — вигукнула я, — краще ганьба.

Фелтон спирався на стіл, і міледі з відемською радістю бачила, що він впаде непритомний раніш, як вона скінчить своє оповідання.

По хвилинній мовчанці, підчас якої міледі уважно стежила за юнаком, вона почала знову:

— Уже майже три дні я не пила й не їла і страшенно страждала. Іноді мені здавалося, що якась хмара стиснула мені лоб та застилає очі. Це було маячіння.

Поночіло. Я була вкрай знесилена й щохвилини падала непритомна, кожен раз дякуючи богові, що він посилає мені смерть.

Нарешті я почула, як відчиняються двері. Жах примусив мене очнутись.

Він увійшов у супроводі замаскованої людини, сам у машкарі. Та я впізнала його кроки, його голос; впізнала величну постать, що її дало йому пекло на загибель людства.

— Ну, чи згодні ви принести присягу, яку я вимагаю од вас?

— Здається, ви сами сказали, що пуритани не зраджують свого слова. Ви чули вже, що я обіцяла позвати вас на землі до суду людського і на небі до суду божого.

— Так ви все ще спираєтесь?

— Присягаюсь богом, що мене чує: я кликатиму ввесь світ у свідки вашого злочину і не заспокоюся, доки не знайду месника.

— Ви — повія, — голосно проказав він, — і мусите прийняти належну кару. Таврована перед очима всього світа, що ви його кличите на допомогу, спробуйте довести йому, що ви не злочинниця й не божевільна, — і, звертаючись до свого компаньйона, додав: „виконуй свій обов'язок“,

— О, його ім'я, його ім'я! — не тямився Фелтон, — скажіть мені його ім'я!

— Не зважаючи на мої крики, на опір, що я чинила, бо розуміла, що має трапитись щось гірше за смерть, кат схопив мене, кинув на підлогу, стиснув у своїх руках. Обливаючись сльозами, майже непрітомна, волаючи до бога, що не чув мене, я раптом зойкнула з болю та з сорому. Палаючий вогонь, червоне залізо, залізо ката, тавро на лівому плечі.

Фелтон випустив приглушене рикання.

— Ось, — мовила міледі, підводячись з величністю королеви, — дивіться, Фелтоне, на новий засіб катувати молоденьку, чисту дівчину, офіру розпусти тирана. Навчайтесь пізнавати серця людські і не будьте так легко за знаряддя їхньої неправдивої помсти.