Як і гадав лорд Вінтер, пораза міледі була не серйозна. Скоро міледі залишилася на самоті з присланою лордом жінкою, і та роздягла її, вона розплющила очі.
Безсумнівно, Фелтон був переможений. Фелтон належав їй. Коли б тепер юнакові з'явився янгол, як обвинник міледі, він в своєму теперішньому настрої напевно взяв би його за посланця пекла.
Міледі всміхалась, згадавши про це, бо Фелтон відтепер був єдина її надія, єдиний її шлях до спасіння.
А втім лорд Вінтер міг взяти на нього підозру, і за ним самим могли тепер стежити.
Коло четвертої рано приїхав лікар. Пораза до того часу вже закрилася, і тому лікар не спромігся визначити ні її напряму, ні її глибини. З пульсу ж він констатував, що випадок не серйозний.
Вранці міледі пославшись на те, що жінка, яка доглядала її, не спала цілу ніч і має потребу відпочити, одіслала її з кімнати.
Вона сподівалася, що Фелтон прийде до сніданку. Але він не прийшов.
Невжеж її побоювання здійснились? Невжеж Фелтон, підозрений від лорда, буде відсутній такого рішучого моменту? Вона мала в своєму розпорядженні тільки один день: лорд Вінтер призначив її відплиття на 23 серпня, а був вже ранок 22-го.
Проте, міледі досить терпляче чекала до обіду. Дарма, що вона з самого ранку нічого не їла, обід був принесений звичайної години. Тоді ж таки, жахаючись, міледі помітила, що салдати, які стерегли її, були в іншій уніформі.
Вона наважилася запитати їх, де Фелтон?
Їй відповідали, що годину тому Фелтон скочив на коня й поїхав.
Вона спитала, чи в замку зараз лорд? Салдат відповів, що той вдома й дав їм наказа попередити його, якщо заарештована схоче говорити з ним.
Отже, Фелтона відсунули, матросів змінили; значить, Фелтонові більше не вірили.
Це був останній вдар, що його дістала міледі.
Залишившись сама, вона підвелася. Постіль, де вона лежала, щоб її вважали за тяжко поранену, пекла її, як горяще вугілля. Вона кинула оком на двері: виявилось, що лорд звелів забити прозурку. Безсумнівно, він опасувався,
