— Як? — згукнув Д'Артаньян. — Ваш перший секундант Портос?
— Так. Хіба ви маєте що проти нього?
— Нічогісінько.
— А ось і другий.
Д'Артаньян глянув і впізнав Араміса.
— Як! — вигукнув він, ще більше здивований. — Другий ваш секундант пан Араміс?
— Звичайно. Чи вам невідомо, що нас ніколи неможна бачити нарізно і що в мушкетерів, у ґвардії, при дворі та й у місті нас узивають: Атос, Портос та Араміс, або троє нерозлучників? Ви тільки но приїхали й через це можете не знати цих подробиць.
— Слово чести, недурно вас так звуть, панове. Моя пригода, якщо за неї стане відомо, доведе, що ваш союз збудовано не на контрастах.
Тимчасом наблизився Портос. Привітавши рукою Атоса, він повернувся до Д'Артаньяна і, здивований, наче прикипів на місці.
Зазначімо мимохідь, що він перемінив черезплічника і був без плаща.
— А, гай-гай!.. Що це таке? — спитав Портос.
— Я б'юся з цим добродієм, — відповів Атос, вказуючи на Д'Артаньяна й тим же жестом вітаючи Портоса.
— Аджеж і я з ним б'юся, — сказав Портос.
— Так! Але тільки о першій! — відказав Д'Артаньян.
— Я також б'юся з ним, — промовив, наближаючись, Араміс.
— Так, тільки о другій, — вклонився Д'Артаньян.
— А через що ти б'єшся, Атосе? — спитав Араміс.
— Правду кажучи, і сам гаразд не знаю. Він зашиб мені плече. А ти, Портосе?
— Б'юсь тому, що б'юсь, — відповів, почервонівши, Портос.
Атос, що бачив усе, вздрів легку усмішку на губах ґасконця.
— У нас було непорозуміння в питанні про туалет, — сказав юнак.
— А ти, Арамісе? — спитав Атос.
— Я б'юся за одну тезу з богослів'я, — відповів Араміс, жестом просячи Д'Артаньяна держати в секреті справжню причину дуелі.
Атос знову помітив усмішку на губах Д'Артаньяна.
— Аа… так, — мовив Атос.
— У нас різні погляди на одне місце в творах св. Августина, — пояснив ґасконець.
