Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/362

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

не звертатиметься до своєї кузини, як посередниці в таких справах.

Отже, між чотирма мушкетерами не було більше балачок про Марію Мішон. Вони мали те, чого бажали, а саме — дозвіл визволити пані Бонасьє з Бетюнського манастиря кармеліток. Правда, цей дозвіл не міг піти їм на велику користь, доки вони були в таборі під Ля-Рошеллю, тобто на іншому краї Франції. Ось через що Д'Артаньян і хотів просити пана Де-Тревія про відпустку, щиро повідомивши його про важливість своєї подорожі. Саме тоді, як він збирався йти до нього, вони дізналися, що король від'їздить до Парижу з конвоєм із двадцяти мушкетерів, і що їх призначено до цього конвою.

Радощі їх були великі. Льокаїв з багажом відрядили наперед, а сами рушили вранці.

Кардинал супроводив його величність від Сюржера до Мозе, і там король і міністр розпрощалися якнайприязніше.

А втім король, шукаючи собі розваги, поспішався якомога, бо хотів прибути до Парижу 23 серпня. Подеколи він спинявся, щоб подивитися на льот сорок. Охоту до такого переведення часу навіяв йому колись Де-Люїнь, і Людовік назавжди зберіг особливу любов до такого заняття. З двадцяти мушкетерів — шістнадцять кожного разу раділи з такої доброї нагоди, а решта четверо проклинали ці зупинки, надто Д'Артаньян, якому весь час шуміло в ухах.

Нарешті, конвой перетяв Париж уночі проти 23 числа. Король подякував панові Де-Тревію й дозволив йому дати відпустку всьому екскортові на чотири дні, з тим, щоб жоден мушкетер не показувався в прилюдних місцях під загрозою Бастилії.

Перші чотири відпустки дано нашим чотирьом друзям і навіть більше: Атос виклопотав у пана Де-Тревія замість чотирьох шість днів, і до того додав ще дві ночі, бо вони виїхали 24-го числа, о п'ятій ввечорі, а з ласки пана Де-Тревія відпустку датовано ранком 25-го.

— Гей, гей! — сказав Д'Артаньян, що як відомо, ніколи ні в чім не мав сумніву, — мені здається, ми сами утворюємо собі багато труднощів з-за дурниць у такій простій справі. За два дні загнавши два чи три коні, я буду в Бетюні, подам ігумені листа королеви й увезу свою дорогоцінну кохану, по яку я їду, не до Лотарінгії й не до Бельгії, а до самого Парижу. Тут її легше буде сховати, надто за часів перебування кардинала під Ля-Рошеллю. Потім, повернувшись з походу, почасти користуючись протекцією кузини Араміса, почасти за послуги, особисто зроблені королеві, ми здобудемо від королеви те, чого бажаємо. Залишайтесь