Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/372

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Він хоче говорити зо мною?

— Він хоче говорити з дамою, що приїхала з Булоні.

— Тоді, будь ласка, просіть увійти.

— Ой, боже мій, боже мій! — скрикнула пані Бонасьє. — Мабуть, якісь погані новини.

— І я теж боюся.

— Я залишу вас з цим незнайомим, але скоро він вийде, я повернуся до вас.

— Звичайно! Будь ласка!

Ігуменя й пані Бонасьє пішли.

Міледі залишилась сама, втупивши очі в двері. За хвилину на сходах почувся брязкіт острог, потім кроки наблизилися, двері відчинились, і ввійшов незнайомий. Міледі скрикнула з радошів: то був граф Рошфор, тінь його еміненції

 

 
РОЗДІЛ XXVI
 
ДВІ ВІДМІНИ ДЕМОНІВ
 

— Ах! — разом скрикнула міледі й Рошфор. — Це ви?

— Так, я.

— Ви приїхали? — спитала міледі.

— З-під Ля-Рошелі. А ви?

— З Англії.

— Як Б'юкенгем?

— Вбито, або серйозно поранено. Коли я від'їздила, не добувшись нічого, якийсь фанатик убив його.

— А-а, ось щасливий випадок, що цілком задовольнить його еміненцію — з усмішкою промовив Рошфор. — Чи ви повідомили вже кардинала?

— Я написала йому з Булоні. Але як ви опинилися тут?

— Його еміненція хвилювався й послав мене відшукати вас.

— Я лише вчора приїхала.

— Що ж ви зробили за цей час?

— Я не гаяла даремно часу.

— О, не маю сумніву.

— Знаєте, на кого я натрапила тут?

— Ні.

— Угадайте.

— Як я можу вгадати?

— На молоду жінку, яку королева визволила з тюрми, ту саму пані Бонасьє, місце перебування якої було невідоме кардиналові.