Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/376

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ніхто, опріч вас не повинен знати цієї таємниці. Коли ви звірите її хоч кому на світі, я пропала, а мабуть, і ви разом зо мною.

— Боже мій!

— Слухайте. Ось що сталося: брат мій поспішав мені на допомогу. В разі потреби він мав визволити мене силоміць. Дорогою він перестрів гінця, якого послав по мене кардинал. Він кинувся за гінцем, видобув шпаду й, загрожуючи нею, вимагав, щоб той віддав папери, які були в нього. Гінець хотів захищатися, і брат мій вбив його. Тоді мій брат поклав замість сили вжити хитрощів. Він узяв папери, з'явився сюди, як посланець кардиналів, і за годину чи дві приїде по мене карета його еміненції.

— А-а, розумію, цю карету надішле по вас ваш брат.

— Саме так. Але це не все: лист, що ви одержали, як вам здавалося від пані Де-Шеврез…

— Ну?

— Підроблений.

— Як так?

— Так, підроблений. Це пастка, влаштована для того, щоб ви не суперечили, коли по вас приїдуть.

— Вибачте, дорога пані, — промовила пані Бонасьє. — Я перепиню вас. Але що ви порадите мені робити? Боже мій! Ви досвідченіші за мене; дайте мені пораду, я послухаюсь вас.

— Є єдиний спосіб, дуже простий й дуже природний.

— Який, скажіть?

— Чекати, сховавшись денебудь поблизу і впевнитися, які саме люде приїдуть по вас.

— А де ж чекати?

— Про це не турбуйтесь. Я сама сховаюся в декількох льє звідси, поки не приїде по мене брат. Хочете, я візьму вас з собою? Ми сховаємось і чекатимемо разом.

— Але мене не відпустять. Я тут майже, як полонянка.

— Тут гадають, ніби я уїжджаю з наказу кардинала, а тому нікому й на думку не спаде, що ви ладні їхати зо мною.

— Як же це зробити?

— Ось як: карету вже подано, ви прощаєтеся зо мною, стаєте на підніжок, щоб востаннє обійняти мене. Льокая, що його надішле по мене брат, уже попереджено. Він дає сигнал фурманові, і ми пустимося вчвал.

— А як приїде Д'Артаньян? Як Д'Артаньян над'їде?

— А хіба ми про це не будемо знати?

— Яким робом?

— Нема нічого легше. Ми відрядимо до Бетюну льокая мого брата, на якого, — я вже казала вам, — ми можемо цілком