— Що ж ви, панове, чи вирішили щось? — утретє спитав Жюсак.
— Так.
— А що саме?
— Матимемо честь атакувати вас, — відповів Араміс, однією рукою здіймаючи капелюха, а другою видобуваючи шпаду.
— А, так ви опиратися! — скрикнув Жюсак.
— Чорт побирай! Хіба це вас дивує!
І дев'ятеро вояків із завзяттям, але не без ладу, кинулись один на одного.
Атос зчепився з Каюзаком, улюбленцем кардинала, Портос — з Бікара, Араміс мав проти себе двох.
Д'Артаньян опинився проти Жюсака.
Серце молодого ґасконця билося так, що за малим не розривало йому груди, та не з переляку, а з бажання перемоги. Він бився, як оскаженілий тигр, десять разів обходячи супротивника, двадцять разів міняючи позиції. Жюсак, дуже досвідчена людина, ледве встигав оборонятись од свого супротивника, що легко та моторно нападав з усіх боків і одночасно оборонявся, як людина, що має надзвичайну повагу до своєї власної шкіри.
Ця боротьба почала дратувати Жюсака. Розлючений опором якогось хлопчиська, він почав давати маху. Д'Артаньян, що не мав особливої практики, зате добре знав теорію, подвоїв прудкість. Жюсак, намагаючись скінчити, завдав супротивникові страшенного вдара з глибоким випадом, але той одбив його примою, і поки Жюсак підводився з землі, шмигонув, як гадюка, йому під його шпадою й пронизав його наскрізь. Жюсак упав, як колода.
Д'Артаньян швидким оком оглянув бойовисько: Араміс убив уже одного супротивника, другий уперто напосідав на нього, та Араміс мав гарну позицію й міг ще оборонятися. Бікара й Портос поранили один одного. Портос дістав удара шпадою в руку, Бікара — в стегно, та що рани були легкі, вони билися далі ще з більшим завзяттям.
Каюзак знову поранив Атоса. Той пополотнів, але не відступав ні на крок, тільки змінив руку, і бився тепер лівицею.
За законами дуелі того часу, Д'Артаньян мав право допомогти кому хотів. Роздивляючись на своїх товаришів, він спіткав надзвичайно виразний погляд Атоса. Той скорше вмер би, ніж прикликав на поміч, але він мав право дивитися й очима просити підтримки. Д'Артаньян зрозумів, підскочив до Каюзака збоку й закричав:
— До мене, пане ґвардійце! Я уб'ю вас.
Каюзак миттю повернувся, і повернувся вчасно, бо Атос, що тримався на ногах самою мужністю, упав на одне коліно.
