трохи прочинилися, і в отворі їх з'явився високий на зріст чоловік, блідий, з чорним волоссям і чорною бородою.
Атос і незнайомий перекинулися кількома словами. Потім високий чоловік жестом запропонував мушкетерові ввійти. Атос поквапився скористатися з цього дозволу.
Двері по нім зараз же зачинилися. Чоловік, що його з такими труднощами розшукав Атос, провів мушкетера до до своєї кімнати.
Обстава приміщення свідчила про його нахил до природничих наук.
У незнайомого не було ні родини, ні слуг. У цьому будинкові він жив сам.
Атос, з'ясував йому причину своєї візити й сказав, на яку послугу з боку його сподівається. Довідавшись, чого чекають від нього, незнайомий, що ввесь час залишався стояти на ногах, жахаючись, ступив крок назад і відмовився пристати на прохання Атосове. Тоді Атос витяг з кешені невеликий клаптик паперу, де було написано два рядки, стверджені підписом та печаткою, і подав людині, що так недвозначно виявила свою огиду. Прочитавши ці два рядки, побачивши підпис і впізнавши печатку, високий чоловік вклонився на ознаку того, що не заперечує і ладний скоритися.
Атос не вимагав більшого. Він підвівся, вклонився, пішов з будинку й попрямував тою ж дорогою, якою прийшов, а повернувшися до готелю, зачинився в своїй кімнаті. На світанні до нього завітав Д'Артаньян і спитав, що робити.
— Чекати, — відповів Атос.
Призначеного для похорону часу лорд Вінтер і чотири приятелі прибули до манастиря. Ударили у великий дзвін. Двері каплиці стояли навсяж, але ґрати на криласі були зачинені. Посеред криласу лежало тіло жертви в убранні послушниці. З обох боків криласа й за ґратами вишикувались усі сестри-кармелітки. Вони слухали жалібну месу й супроводили співами співи священиків, не бачивши інших молитвеників і самі незримі для них.
Коло дверей каплиці Д'Артаньян почутив, що його знову покидає мужність. Він обернувся, шукаючи очима Атоса, але той щезнув.
Вірний своєму завданню месника, Атос звелів провести себе до саду, де сліди на рині показували шлях, яким втекла отрутниця.
Мушкетер наблизився до фіртки, що виходила в ліс, наказав відчинити її й побрався межи дерев.
Усі його здогадки ствердилися. Дорога, якою проїхала карета, ішла круг лісу. Атос деякий час не збочував з неї й
