Тільки Атос од часу до часу підводив голову. Тоді очі йому блищали, гірка усмішка кривила губи, а потім, як і його товариші, він знову поринав у міркування.
Прибувши до якогось міста й проводивши короля до призначеного йому приміщення, наші друзі зараз же йшли до себе, чи до якої-небудь самотньої коршми. Там вони не грали й не пили, а лише тихо розмовляли, боячись, щоб їх не підслухали.
Одного разу, коли король спинився простежити льот сорок, а чотири приятелі своїм звичаєм, замість брати участь у полюванні, пішли до коршми на великому шляху, — якийсь чоловік, примчавши з Ля-Рошелі, під'їхав до воріт, щоб вихилити склянку вина.
Зазирнувши в кімнату, де круг столу сиділи чотири мушкетери, він закричав:
— Еге, пане Д'Артаньяне! Здається, це я вас бачу.
Д'Артаньян підвів голову і радісно скрикнув. То була особа, яку він узивав своєю примарою — незнайомий з Менґу, з вулиці Могильників і з Араса. Д'Артаньян видобув шпаду й кинувся до дверей. Незнайомий замість тікати, зскочив з коня й пішов назустріч Д'Артаньянові.
— А-а, пане, — сказав юнак, — нарешті я натрапив таки на вас. Тепер ви не втечете від мене.
— Та в мене й нема такого наміру, бо цього разу я сам вас шукав. Я заарештовую вас в ім'я короля і наказую віддати мені вашу шпаду без ніяких заперечень. Попереджую вас: йдеться про вашу голову.
— А хто ви такий? — спитав Д'Артаньян, спустивши шпаду, але не віддаючи її.
— Я — Де-Рошфор, завідувач стаєнь пана кардинала Де-Рішельє, і маю наказа приставити вас до його еміненції.
— Ми повертаємось до його еміненції, — вкинув слово Атос, наблизившись до них, — і, звичайно, ви повірити слову пана Д'Артаньяна, що він поїде просто до Ля-Рошелі.
— Я мушу передати пана Д'Артаньяна варті, яка приставить його до табору.
— Ми сами будемо йому за варту, пане. Слово чести джентлмена. Але, присягаюся тим же словом, — додав Атос, зсунувши брови, — пан Д'Артаньян не поїде без нас.
Рошфор кинув оком назад, побачив, що Портос і Араміс стояли між ним і дверима і зрозумів, що треба здатися на ласку цих людей.
— Панове, — сказав він, — якщо пан Д'Артаньян віддасть мені шпаду й дасть, як ви, слово чести, я задовольнюся вашою обіцянкою приставити пана Д'Артаньяна до його еміненції.
