Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/4

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ЧАСТИНА ПЕРША
 
РОЗДІЛ I
 
ТРИ ПОДАРУНКИ ПАНА Д'АРТАНЬЯНА-БАТЬКА
 

Першого понеділку квітня 1625 року містечко Менґ, здавалося, було поняте революцією. Дехто з мешканців, бачивши, як жінки біжать до Головної вулиці, а діти галасують коло будинків, квапилися убратися в кираси. Невпевнені в собі, вони підбадьорували себе которий мушкетом, которий протазаном, і поспішали до коршми „Вільний мірошник“, де хвилювався натовп. Галаслива й цікава юрба збільшувалася щохвилини.

За тих часів такі заворушення були звичайні, і небагато днів минало без того, щоб те чи інше місто не завело до свого літопису таку подію. Подеколи то ворогували поміж себе великі пани, то король воював з кардиналом, то еспанці воювали з королем. Поруч цих війн, тайних чи явних, були ще злодії, жебраки, гуґеноти, шибайголови й слуги, що воювалися проти всіх. Городяни завжди ладні були піднести зброю на злодіїв, бандитів та слуг; часто — на панів і гуґенотів; іноді — на короля, і ніколи — на кардинала та еспанців. Така звичка призвела до того, що зазначеного понеділку у квітні 1625 року городяни, зачувши колотнечу й не бачивши ні жовто-червоного значка, ні ліберії герцоґа Рішельє, кинулися до коршми „Вільний мірошник“.

Прибувши туди, вони побачили і причину заворушення. То був якийсь юнак, d довгастим і смаглявим обличчям, з випнутими вилицями — ознакою хитрости; з занадто розвиненими жуйними м'язами — непомильною прикметою ґасконця[1], навіть коли він без берета (а наш герой був у береті, прикрашенім чимось на взірець пера); з великими й

  1. Ґасконець — нарожденець Ґасконі. Ґасконь — колишня назва теперішніх південних департаментів Франції.