У Атоса був слуга Грімо, що його він виховав на свій смак. Не зважаючи на те, що Атос мав не більше, як 30 років і був справжній красунь та розумник, він рішуче цурався жіночої статі. Сам він ніколи не говорив про жінок, але не перешкоджав розмовляти про них у своїй присутності. Завжди замкнений, нелюдяний та мовчазний, він поведінкою своєю нагадував старика. Щоб не відмовлятись од своїх звичок, він навчив Грімо розуміти його з одного жесту чи з поруху губ.
Грімо боявся свого пана, як вогню, але був цілком відданий йому і повний глибокої пошани до його хисту. Подеколи, гадаючи, що втямив його бажання, він кидався виконувати одержаний наказ і робив цілком навпаки. Тоді Атос знизував плечима, без ніякого запалу лупцював Грімо і на кілька днів ставав трошки балакливіший.
Портос був людина зовсім протилежного ґатунку. Він говорив не тільки багато, але гучно, не цікавлячись навіть, слухають його, чи ні. Він говорив заради приємности казати, заради втіхи чути самого себе. Він розмовляв про все, опріч науки, бо, як він зазначав, учені змалку були йому огидні.
Розуміючи перевагу, що мав над ним Атос, Портос відшкодовував це, сповняючи передпокій пана Де-Тревія та Люврську кордеґардію оповіданнями про свої сердечні успіхи, за які Атос не оповідав ніколи. Останній час Портос провадив розмову не більше, не менше, як про чужоземну принцесу, надзвичайно до нього прихильну.
Мускетон, — так звали льокая Портосова, — був нормандець. Його миролюбне ім'я „Боніфас“ його пан змінив на непомірно гучніше „Мускетон“. Він пішов у найми до Портоса з умовою одержувати тільки одяг та квартиру, проте, розкішні. Мускетон вимагав для себе лише дві години на день для роботи, що задовольняла всі його інші потреби. Перешиваючи собі вбрання із старих камзолів пана, він був завжди чепурно одягнений.
Льокая Арамісова звали Базен. Що його пан мав надію прийняти духовне звання, то й він був завжди одягнений у чорне, як личить льокаєві духовної особи. Це був гладенький берієць, років 35–40, лагідний, мирний, що любив читати духовні книжки, а при нагоді умів зготувати обід на двох, хоч і з небагатьох страв, але пречудовий. До того ж він був німий, сліпий, глухий і непохитно відданий.
Атос наймав на вулиці Феру — два кроки від Люксембурґу — квартиру з двох кімнат, маленьких і чепурно вмебльованих. Тут і там по стінах скромного помешкання помітно було залишки великих розкошів. Між іншим, там висіла шпада з багатою насічкою часів Франціска I, самий держак
