Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/60

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

незнайомий, який украв дружину цього шановного домовласника, був той самий чоловік, що з ним вони мали суперечку в коршмі „Вільного мірошника“.

— Це непогана справа, — зауважив Атос, покуштувавши вина, як знавець, і схваливши його кивом голови, — з цього добродія можна вицупити 50 або 60 пістолей. Давайте поміркуймо, чи варто важити чотирма головами заради п'ятдесяти чи шістдесяти пістолей.

— Майте тільки на увазі, — вигукнув Д'Артаньян, — що в цю справу вплутано жінку, жінку, яку вкрадено, якій напевне загрожують, яку… мабуть, катують, і все це тільки через те, що вона віддана своїй господині.

— Бережіться, Д'Артаньяне, бережіться, — застеріг Араміс. — Ви, здається, надто запалюєтесь щодо пані Бонасьє. Жінку утворено на нашу загибель, їй ми завдячуємо всі наші нещастя.

При цьому зауваженні Атос насупив брови й зціпив губи.

— Мене турбує не пані Бонасьє. — відказав Д'Артаньян, — а королева. Її покинув король, переслідує кардинал, і вона бачить, як її друзі один по одному накладають головою.

— А навіщо вона любить те, що ми більше від усього зневажаємо, — еспанців та англійців?

— Еспанія — це її батьківщина, — відповів Д'Артаньян, — а тому цілком зрозуміло, що вона любить еспанців, дітей рідної землі. Щодо другого вашого закиду, то вона, скільки я чув, любить не англійців, а англійця. Та й справді, слід визнати, що цей англієць вартий, щоб його кохали. Я ніколи не бачив шляхетнішої постаті. Якби я тільки знав, де тепер герцоґ Б'юкенгемський, за руку повів би його до королеви, нехай тільки на те, щоб подратувати пана кардинала. Це ж бо єдиний, справжній та відвічний наш ворог, панове, той кардинал, і коли можна буде зробити йому хоч яку капость, я залюбки ризикуватиму головою.

— І ваш хазяїн казав вам, Д'Артаньяне, — спитав Атос,  ніби королева гадає, що герцоґа Б'юкенгемського викликано сюди підробленим од її імени листом?

— Вона побоюється цього.

— Заждіть хвилинку, — вкинув слово Араміс.

— У чому річ? — спитав Портос.

— Ні, розказуйте собі далі. Я силкуюся пригадати деякі обставини.

— Тепер я певний, — зауважив Д'Артаньян, — що заник цієї кастелянші зв'язаний із подіями, що про них ми розмовляємо, а, мабуть, і з присутністю в Парижі герцоґа Б'юкенгемського.