— Ви відважний юнак! — вимовив герцоґ Б'юкенгемський, простягаючи Д'Артаньянові руку, яку той шанобливо стиснув. — Ви пропонуєте себе до моїх послуг. Я приймаю вашу пропозицію. Ідіть з нами до Лювра, на двадцять кроків од нас, і як хто буде стежити за нами, убийте його.
Д'Артаньян взяв голу шпаду під пахву, пропустив пані Бонасьє й герцоґа на двадцять кроків уперед і пішов за ними, ладний точно виконати наказ благородного й елеґантного міністра Карла I.
На щастя, юнак не мав нагоди довести свою відданість, і молода жінка та красунь-мушкетер, без ніяких перешкод, увійшли в Лювр. Д'Артаньян же негайно подався до коршми „Соснова шишка“, де на нього чекали Портос і Араміс.
Не давши їм пояснень, через що саме він їх потурбував, Д'Артаньян сказав тільки, що сам розв'язав справу, в якій, — так спершу йому здавалося, — могла бути потрібна їхня участь.
Герцоґ і пані Бонасьє ввійшли у Лювр без жодної перешкоди. Щодо пані Бонасьє, то її всі знали за служницю королеви, а герцоґ був у мундирі мушкетерів пана Де-Тревія, що того вечора стояли на варті. До того ж Жермен належав до партії її величности, і коли що й сталося б, то обвинуватили би пані Бонасьє, яка привела до Лювру свого коханця, та й все. Отже, пані Бонасьє переймала провину на себе.
Вступивши у дворище, герцоґ і молода жінка пройшли вздовж стіни коло двадцяти п'яти кроків. Біля маленьких дверей, одчинених удень і зачинених уночі, пані Бонасьє зупинилася й штовхнула їх. Двері подалися. Обоє ввійшли й опинилися в темряві, але пані Бонасьє добре знала всі ходи та переходи цієї частини Лювра, призначеної для двірських службовців. Герцоґ налічив два поверхи. Потім вона взяла праворуч, пройшла довгим коридором, спустилася на один поверх, зробила кільки кроків, сунула ключа в замок, відчинила двері, вштовхнула герцоґа в кімнату, освітлювану нічною лямпою й промовила: „Заждіть тут. До вас вийдуть“. Пані Бонасьє вислизнула через ті ж таки двері, зачинила їх ключем, і герцоґ опинився в становищі полоненого.
