чатий огляд і звертаючися до своїх слухачів коло вікна, нібито не помічаючи шалу Д'Артаньяна, — цей колір дуже відомий в ботаниці, але до теперішнього часу дуже незвичайний у коней.
— З коня сміється той, хто не зважиться посміятися з хазяїна, — нетямився Д'Артаньян.
— Я, пане, сміюся не часто, — як ви сами можете бачити з мого виду, — відповів незнайомий, — але хочу зберегти право сміятися, коли мені охота.
— А я, — з запалом згукнув Д'Артаньян, — не хочу, щоб сміялися, коли мені неохота!
— Справді, пане? — вів далі незнайомий і, повернувшися на підборах, лагодився ввійти до коршми через ворота, під якими Д'Артаньян, коли в'їздив, бачив засідланого коня.
Та Д'Артаньян не мав звичаю відпускати непокараною людину, що зухвало посміялася з його. Він до кінця витяг шпаду з піхов і кинувся за ним.
— Поверніться, поверніться, пане глузівнику, а то я вас заколю ззаду, — кричав Д'Артаньян.
— Мене заколете? Мене? — мовив той, знову повернувшися на підборах і здивовано та зневажливо глянувши на юнака.
— Слухайте! Ви ж бо божевільний.
Потім стиха, немов промовляючи до самого себе, додав:
— Яка шкода! Така нахідка для його величности! Король скрізь вишукує небоїв для своїх мушкетерів!
Не встиг він скінчити, як Д'Артаньян завдав йому такого дужого вдара, що якби той прожогом не відскочив, то, може, це були б його останні жарти.
Незнайомий побачив тоді, що це не переливки, видобув шпаду, вклонився своєму супротивникові й став у оборонну позицію.
Але тої ж хвилини обидва його слухачі разом з коршмарем заповзялися гамселити Д'Артаньяна ломаками, лопатами й щипцями.
Це швидко та рішуче змінило становище, і супротивник Д'Артатьянів тоді, як той повертався, щоб одбити град ударів, так саме упевнено сунув шпаду назад у піхви.
З дієвої особи, якою він мало не став, незнайомий знову зробився глядачем бійки і виконував цю ролю із звичайною своєю байдужістю.
— Ворог їх не взяв, тих, ґасконців! Посадіть його на жовтогарячого коня і нехай забирається собі геть!
— Не раніше, як уб'ю тебе, боягузе, — кричав Д'Артаньян, обороняючись, як міг, і не відступаючи ні на крок перед трьома супротивниками, що завзято гатили його.
