Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/84

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Тоді підождіть трошки, зачекайте.

Королева пішла до себе в кімнати й зараз же повернулася, несучи в руці маленьку скриньку з рожевого дерева інкрустовану золотом, з її шіфром.

— Візьміть, мілорде, — сказала вона, — і бережіть на спомин про мене.

Б'юкенгем удруге впав навколішки.

— Ви обіцяли мені уїхати, — нагадала королева.

— І я додержу слова. Дайте мені вашу руку, мадам, — і я уїжджаю.

Герцоґ притиснув цю руку до своїх губ і, підводячись з колін, сказав:

— Раніше, ніж за півроку, якщо я не вмру, я побачу вас, королево! Нехай для цього мені доведеться перевернути цілий світ.

Пані Бонасьє, що чекала на Б'юкенгема, з тою ж обережністю і не менш щасливо, вивела його з Лювра.

 

 
РОЗДІЛ XIII
 
ПАН БОНАСЬЄ
 

Заарештованого пана Бонасьє відпроваджено просто до Бастилії і замкнено у півпідвальній галерії. Ті, хто привели його сюди, брутально ображали його й жорстоко поводилися з ним. Поліцаї бачили, що мають справу не з дворянином, і ставилися до нього, як до простака. Приблизно за півгодини прийшов секретар і поклав край мукам Бонасьє, але не його хвилюванню, наказавши відвести його на допит. Звичайно заарештованих допитували по їхних камерах; з паном же Бонасьє не маніжились. Два поліцаї схопили крамаря, проволокли дворищем, завели до коридору, де стояли троє вартових, відчинили двері й штовхнули його в низьку кімнату, де, опріч одного стола, одного стільця та самого комісара, не було жодних меблів. Комісар сидів на стільці й писав щось за столом.

Поліцаї підвели Бонасьє до столу, з наказу комісара, відійшли на бік і стали так, щоб не чути допиту.

Комісар, який сидів, втупивши очі в папери, підвів голову, щоб побачити, з ким має справу. Він справляв дуже неприємне вражіння: гострий ніс, жовті, випнуті вилиці, маленькі, верткі пронизливі очі.