Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/99

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Здогадавшися з присутности кардинала і з розлюченого виду короля, що сталося щось незвичайне, пан Де-Тревій зрозумів, що треба кріпитися.

Король доторкнувся вже до ручки дверей, коли почув кроки пана Де-Тревія, і, почувши їх, обернувся.

— Ви прийшли саме вчас, — сказав король, що дійшов до крайнього запалу й не міг вже таїти свої почуття. — Гарні речі чую я про ваших мушкетерів!

— А я, — зимно відповів пан Де-Тревій, — маю доповісти вашій величності гарні речі про судових.

— А що саме? — спитав король.

— Маю за честь доповісти вашій величності, — тим же тоном вів далі пан Де-Тревій, — що дехто з судових, комісарів і поліцаїв, людей, звичайно, поважних, але, як видко, дуже лютих проти військового мундиру, наважилися заарештувати, привселюдно увезти й кинути у Фор-Левек, — і все це з наказу, який вони відмовили мені показати, — одного з моїх, або вірніше одного з ваших мушкетерів, сір; людину бездоганної поведінки, майже славетної репутації. Ваша величність зволите знати його з найкращої сторони — це Атос.

— Атос? — механічно повторив король. — Дійсно, мені знайоме це прізвище. Ми знаємо цю історію. З ним зроблено так в наших інтересах.

— Так значить, — говорив пан Де-Тревій, — це було в інтересах вашої величности схопити цілком безневинного мушкетера, умістити його, наче злочинця якого, між тюремників та провести крізь нахабний натовп благородну людину, що десять разів проливала свою кров на службі вашій величності й ладна проливати й далі?

— Хіба ж так стояла справа? — невпевнено спитав король.

— Пан Де-Тревій не сказав, — байдужно вкинув слово кардинал, — що цей безневинний мушкетер, цей благородний кавалер за годину перед тим вигнав шпадою чотирьох комісарів, надісланих мною, щоб перевести слідство в одній найважливішій справі.

Король скинув оком на кардинала.

— Пошкодовані склали про це протокола, — голосно відповів кардинал на німе запитання короля, — і я матиму за честь подати його вашій величності.

— Невжеж протокол, складений судовими, правдивіший, як слова чести військового? — згорда відказав Тревій.

— Ну ж бо, ну! Годі вам, Тревій! — сказав король.

— Якщо його еміненція має підозру на кого з моїх мушкетерів, — промовив Тревій, — то я й сам, знавши справедливість пана кардинала, прошу перевести дізнання.