Сторінка:Альфонс Доде. Остання лєкція. 1908.pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
12

що він читав, здавалося мені, таким легким, легким. Я подумав, що ніколи раніш я так добре не слухав, — однаково й він сам ніколи не прикладав ще такого терпіння до своїх поясненнів. Наче ця сердешна людина раніше ніж відійти від нас, хотіла віддати нам усе своє знання, одразу вкласти його в наші голови.

Як скінчили задання, зараз перейшли до писання. На цей день пан Гамель виготував зовсім нові взірці, на шматочках паперу було гарненько й округло виведено: „Франція, Ельзас, Франція, Ельзас“. Навішені на дротинках коло наших столиків, вони нагадували маненькі прапорці, що маяли у школі.

Треба було глянути, скільки старання прикладав кожний, а яка була тиша! Тільки й чути було, що черкання пер по папері. Якось улетіли хрущі, але ж ніхто не звернув на їх ніякої уваги. Навіть вся малеча, що ста-