Сторінка:Альфонс Доде. Остання лєкція. 1908.pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
7

наш вчитель вдягнений у свій гарний зелений редінгот [1], комірчики на йому чистенькі, на голові — гаптована чорна шовкова шапочка, що бачила світ тільки під час ревизії, або коли учням роздавали награди. Взагалі уся школа виглядала якось надзвичайно й урочисто. Найбільше ж здивувало мене, коли в кінці кімнати на лавах, що звичайно порожнювали, я побачив селян. Мовчки, як і ми сиділи там старий Гаузер з трикутною його шапкою, колишній мер, колишній почтарь, а потім й ще дехто. Усі ті люди були наче чогось сумні, а Гаузер приніс з собою старий букварь з пошматаними краями. Букварь лежав розгорнутий в його на колінах, а поверх його — великі дідові окуляри.

Поки я з того всього дивувався, пан Гамель зійшов за кафедру [2] й тим са-

  1. Довгий сурдут.
  2. Учительський стіл.