Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/101

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Проте вона визнала його щирість та заявлену ним тверду рішучість і привітала його інтелектуальну сміливість.

— Цього нашому народові як раз і бракує, — зауважила вона. — Він не тямить думати.

І одразу ж додала:

— Та над чим, власне, міг би загострюватися розум у країні, де клімат такий гарний і життя таке безтурботне? Навіть тут, де розум людський підштовхує потреба, і тут розсудлива істота трапляється надзвичайно рідко.

— Як там ні єсть, — закинув ангол-охоронець Моріса, — а люде створили науку. Надзвичайно цікаво було б поширити її й на небі. Коли анголи здобудуть знання фізики, хемії, коли пізнання природи матерії покаже їм в одному атомі цілий всесвіт, а з величезного скупчення міріяд сонць один лишень атом, коли вони побачать себе загубленими проміж цих двох безмежностей, коли вони зважать і обміряють зорі, з'аналізують їхній склад і вирахують їхні орбіти, вони упевняться, що ці велетні або підлягають силам, що їх жаден дух не може встановити, або ж, — що кожний з них має свого місцевого демона, свого власного бога опікуна; і вони зрозуміють, що боги Альдебарана, Бетельгойзе, Сіріуса — дужчі за Ялдабаофа. Коли, після цього, оглянувши уважним оком малесенький світ, що до нього їх увесь час прикуто, та заглибившись у ґрунта земної кори, вони спостережуть повільність розвитку флори й фауни та тяжке народження людини, що в печерях та селищах,