Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/107

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
РОЗДІЛ XIV
що показує нам керуба, працьовника на щастя людей, і закінчується незвичним способом — чудом флейти

Першу ніч після свого втілення Аркадій переспав у ангола Істара на злиденнім горищі одного з домів вузькоі й темної вулиці Мазарін, що затаїлася в тіні старого Французького Інституту. Чекаючи на нього, Істар одсунув до стіни побиті реторти, полопані казанки, ріжне череп'я та хлам од горна, словом, — усі свої меблі, кинув на поміст одежу, щоб там витягтись, а гостеві залишив ліжко на ременяках із сінником.

Небесні духи одріжняються одне від одного не лишень чином, що до нього належать, а й впливом своєї вдачі на свій зовнішній вигляд. Всі вони прекрасні з лиця, але кожне на свій лад: не всі мають м'які заокруглені риси обличчя і веселі ямки на дитячих щічках, де грають одлиски перлів і сяйво рожевого ранку. Не всі вкривають себе вічним юнацтвом, тою двохзмістовною красою, що її грецьке мистецтво вклало за часів занепаду в свої найкращі мармури, що її зм'якшені та завішані одежою образи стільки раз боязко давало й християнське письмо. Є серед них і такі, у кого