Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/108

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

підборіддя вкрите густим волоссям, а руки й ноги ховоють у собі такі могутні м'язи, що вам здається, ніби під шкірою звиваються змії. Одні бувають зовсім без крил, инші їх мають пару, четверо чи шість: де-котрі складаються тільки з крил; чимало анголів не останнього чину мають вигляд дивовищ, от як у байках кентаври; є анголи в формі живих колісниць, а то й просто огненного колеса. Член найвищого небесного чину, Істар, належав до хору херувимів чи керубів, що мають над собою одних лишень серафимів. Як і всі духи цього порядку, він ще недавно мав на небі тіло крилатого бика з бородатою й рогатою людською головою та з атрибутами плодовитости не череві. Більший і могутніший за будь-яке земне створіння, він, стоячи з роскритими крильми, вкривав своєю тінню шісдесят арханголів. От таким був Істар на своїй батьківщині, сяючи там силою та ніжністю. Серце його не знало страху, душа була доброзичлива. Ще недавно він любив свого пана і совісно йому служив, вірячи в його добрість. Але, ввесь час оберігаючи його трон, він безперервно метикував про тяжку кару анголам повстанцям та про закляття Єви. Думка його була глибока й повільна.

Але коли, після низки віків, він переконався, що Ялдабаоф разом зі світом породив і зло та смерть, він покинув його шанувати і йому служити. Любов перекинулася в ненависть, обожнювання — в призирство. Керуб вигукнув богові в лице всю свою до нього огиду і втік на землю.