Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/129

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

з дня на день; од нього лишилася одна легенька хоч і втішена тінь.

І в щасті повному з минулого нещастя умирають

— Чи пригадуєте ви, m-r Сар'єт, той час, — почав Моріс, — коли ваш книжковий хлам кожної ночи перекидався, переплутувався, ростягався, приходив у повне безладдя і частково опинювався навіть у рівчачку на Палятинській вулиці? Добрий це був час! Покажіть мені, m-r Сар'єт, ті книжки, що їх турбовано було найчастіше.

Ці слова викликали у m-r Сар'єта якесь похмуре одубіння, і Морісові аж тричі довелося повторити своє бажання, щоб старий бібліотекар його зрозумів. Аж тоді m-r Сар'єт вказав на надзвичайно старий Єрусалимський Талмуд, що в невловимих руках бував дуже часто. Апокрифічна євангелія III віку на двадцяти аркушах папірусу також кілька раз кидала своє місце; читано було і листування Ґассенді.

— Але, — додав m-r Сар'єт, — чим саме найбільше цікавився таємничий одвідувач, так це маленьким Лукрецієм у сап'яновій справі з гербами Філіпа Вандома, Великого Пріора Франції, та з власноручними нотатками Вольтера, що, як відомо, досить охоче вчащав за молодих літ до Церкви. Страшний читач, що завдав мені стільки лиха, майже не розлучався з цим Лукрецієм та, мабуть, і спати лягав із ним під подушкою. Він мав добрий смак, бо це ж не книжка, а справжній діямант. На велике горе, цей надолобень зробив у ній на