Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/149

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

сяйві. Коли ж нарешті виявилося, що між ним і Тим треба вибрати, я пристав до партії Люцифера, взяв за честь служити тільки йому і запалав бажанням розділити з ним його долю.

— Коли війна стала неминучою, він підготовив її невтомною дбайливістю і всіма засобами свого обачливого розуму. Перетворивши Престоли і Влади в Калібів і Ціклопів, він з гір, що оточували його царство, витяг залізо, більш йому любе ніж золото, і перекував його на зброю в Печерях Неба. Після цього в пустелях півночи він скликав міріяди Духів, озброїв, навчив і випробував їх. Хоч ця робота й провадилася цілком секретно, проте в таких широких розмірах, що супротивник мусив хутко про неї довідатися. Та можна сказати, що він і завжди передбачав і боявся цього, бо з своєї господи зробив фортецю, а з анголів міліцію; себе ж одвіку звав Богом Сил. Він наготовив свої блискавки. Більше половини дітей неба заховали йому вірність; він бачив коло себе юрбу слухняних душ і терплячих серць. Архангол Михайло, що ніколи не знав страху, став на чолі цього вірного війська.

— Люцифер, ледве тільки побачив, що армія його вже не росте і не войовничає далі, стрімголов рушив на ворога і, приобіцюючи своїм анголам багатство й славу, повів їх за собою на Гору, де на її шпилі міститься трон всесвіту. Три дні пекли ми своїм летом етерні простори і над нашими головами маяли чорні прапори повстання. Наприкінці повстала перед нами на східному небі рожева Гора Господня, і наш ватажок уже обміряв очима