Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

син своєї родини старанно уникав праці над освітою і став доктором права та адвокатом апеляційного суду, не мавши нічого спільного з наукою.

Він не брав собі справ і не виступав на суді. Він не знав та й не хотів знати нічого, до чого міг би прикласти свій розум, чиєї любої мализни, слухаючись порад щасливого інстинкту — краще розуміти мало, ніж погано, він не перевантажував.

Моріс, як казав абат Патуйль, одержав благодать християнського виховання просто з неба. Вже змалку перед очима йому стояли зразки благочестя в родині, а коли він вийшов з середньої школи і вступив до вищої юридичної, то знайшов там високу освіту вчених, чесноту сповідальників і витревалість вірного домовому огнищу міцного, духом жіноцтва. Взявши участь у громадському життю й політиці за часів великих утисків над церквою у Франції, Моріс не пропустив жадної маніфестації католицької молоди; він воював на барикадах у свому приході в дні перепису і вкупі з товаришами вирятував був коней архіепіскопа, вигнаного зі свого палацу. Та проте, в усіх цих обставинах він зовсім не виявив якоїсь особливої ретельности: його ніколи не видно було в перших лавах героїчної юрби, що закликала салдат до лицарського непослуху та обкидала агентів державного скарбу брудом і обра́зами.

Він виконував тільки свій обов'язок, і як що й визначився в дні великого богомілля 1911 року споміж инших санітарів, переносячи поранених у Люрді, то можна було боятися, що спричинилося до