Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/156

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

кепсько захищало її од холоду. Її руки мали надто тонкі нігті, щоб оборонятися ними проти пазурів хижого звіря; але ж устрій її великого пальця, що містився навпроти всіх инших, дозволяв їй зручно схоплювати ріжні речі і забезпечував їй спритність замісць одсутньої сили. Не ріжнячись суттю своєю від решти звірів, вона мала найдужчу серед них здатність спостерігати й порівнювати. Мавши змогу викликати зі свого горла ріжні згуки, вона надумала позначати особливими відмінами голосу кожну річ, що вражала її мозок, а сполучування цих ріжних згуків допомагало їй висловлювати та передавати иншим свої думки. Її нещасна доля і неспокійний дух викликали до себе співчуття переможених анголів; вони добачили в ній подібну до своєї власної зважливість та зародки гордощей, що призвели анголів до їхніх мук і слави. І вони в великому числі приходили жити побіч людини на цій молодій землі, куди їхні крила доносили їх залюбки. Вони навчили її одягатися в хутра диких звірів і прикочувати каміння до війсть у печері, щоб загородитись од тигрів і ведмедів. Вони навчили її здобувати полум'я, вертючи ціпка в сухому листю та зберігати святий огонь на камені домового огнища. Підмовлена вигадливими демонами, людина насмілилася перепливати ріки в росколотих надвоє та видовбаних стовбурях дерев; вона вигадала колесо, млин і плуг; леміш споров землю плодючою раною і зерно дало свому сіячеві божню їжу; ліпився посуд з глини і обтесувався в ріжне приладдя кремінь. Живучи проміж людей, ми