Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/159

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

бросливи пух вкривав йому щоки й підборіддя; його біляве, заплетене діядемою і звязане на маківці волосся будо повите прочитаном. Він чарував лютих звірів і, заглибляючись у гаї, вабив до себе всіх диких тварин: тих, що плигають по деревах, показуючи крізь віття хижі очі, — дужих і полохливих лісових напівлюдей, що годуються кислицями і мають дике серце під волосатими грудьми; він ставився до них лагідно й милосердно і вони юрбою йшли за ним, п'яні од радощей і зримої кріси. Він посадив виноградну лозу і навчив смертних давити її грона та робити з їхнього соку вино. Блискучий і доброзичливий, він обійшов так цілий світ, ведучи за собою безліч прихильників. В їх числі був і я, прибравши собі вигляд цапоногого; я мав невеличкі ріжки на лобі, плесковатий ніс і загострені вуха; дві гланди, як у кіз, висли мені з шиї; ззаду матався цапиний хвіст, а волосаті ноги закінчувалися роздвоєними копитами, що розміряно стукали об землю.

— Діоніс сунув урочистим походом через увесь світ. Я пройшов з ним Лідію, Фрігійські поля, пекучу рівнину Персії, вкриту памороззю Мідію, щасливу Арабію і багату Азію, чиї моря плещуться об надзвичайно роскішні береги. Він їхав колісницею, везеною левами й рисями, під звуки флейт, цимбалів і бубонів, вигаданих для його пошани. Бахканки, Тіяди й Менади, оперезані плямистими шкурами, розмахували тірсами, повитими прочитаном. Він мав у свому почеті Сатирів, чиїм веселим гуртом керував я, Сіленів, Панів та Кентаврів.