Але поволі вони почали позбуватися старовинних витревалости й простоти. Я чув їхні зітхання, коли надута од рясних дощів річка змушувала їх будувати греблю для захисту батьківських ланів; просте сабінське вино поволі сприкріло для їхнього вже делікатного піднебення. Вони стали ходити до сусідньої корчми, пити там грецькі вина, і забували за годину, дивлячись під намет з виноградних ліз на танці флейтистки, що так дотепно тямила ворушити під бубон своїми блискучими стегнами. Селяне звикали втішатися на дозвіллю з шелесту листя і дзюрчання струмочків; плив час, і проміж тополь з країв священного шляху що раз більше будувувалося пишних надгробків, статуй та жертовників, а торохтіння колісниць що раз частіше розлягалося над стертими його плитами. Принесена одним ветераном молода вишенька росповіла нам про завоювання якогось консула в далекій далечіні, а співані під ліру оди докладно повідомляли нас про перемоги Рима, господаря світу.
— Всі краї, що їх пройшов великий Діоніс, перетворювали диких звірів у людей і, викохуючи садовину й збіжжя, що виростало на путі його Менад, відпочивали тепер під римським миром. Вихованець Вовчиці, салдат і землекоп, друг переможених народів, проводив шляхи од берегів туманного Океану і аж до круч Кавказу; в усіх містах пишалися храми Августові й Римові, і всесвіт так вірив латинському правосуддю, що раб, знесилюючись од несправедливости і в міжгіррях Тессалії і на зелених берегах Райну однаково вигукував:
