Бажаючи охопити все коло людського знання і одночасно задовольнити свою енциклопедичну пиху конкретним і відповідним своїй грошевій могутності символом, барон Алєксандр д'Еспарв'є заклав собі бібліотеку з трьохсот шостидесяти тисяч друкованих і рукописних томів; величезна більшість їх перепала йому від Ліґюжських бенедиктинців.
Окремим пунктом свого заповіту він наказав усім своїм нащадкам прикуповувати до цієї бібліотеки всяке нове гідне уваги видання з поля природознавства, морали, політики, соціології, філософії та релігії. Він вказав суму, що її треба було вилучити зі спадщини на цю мету, а саме́ збільшування бібліотеки припоручив старшому синові Фюльжансові-Адольфові. Фюльжанс-Адольф виконував волю свого славетного батька з відповідною синові пошаною.
Після нього величезна бібліотека, що являла собою більшу вартість, ніж спадщина кожної дитини, лишилася між трьома синами й двома дочками сенатора неподіленою. Рене д'Еспарв'є, кому
