знову. Дослідник звичаїв звірят — брат Лука з сусідньої келії, вчив, наприклад, що ласка вагітніє на діти через свої уха. Я ж ходив на поля збирати цілюще зілля для хорих, бо до мене їх лікували лишень тим, що давали їм торкнутися святих мощей. В парафії знайшлося кілька подібних до мене демонів, кого я пізнав по копитах і доброзичлівих словах. Ми з'єдналися, щоб укупі шліфувати кострубатий розум манахів.
— Під мурами манастиря маленькі діти, граючись, плигали на одній нозі; в манастирі ж манахи бавився иншою такою ж марною грою, але в ній, проте, охоче брав участь і я; треба ж було убивати час, що, власне, і є, коли подумати, єдиним призначенням життя. Нашою грою була гра слів, що подобалася нашим одночасно й тонким і дубовим головам, творила школи і бентежила весь християнський світ. Ми поділялися на два табори. Один з них заявляв, що перше, ніж стали на світі яблука, вже була Яблуко — ідея його; до опудал було Опудало; до роспутних і прожерливих манахів істнували Роспутство, Прожерство й Манах; а поки з'явилися ноги й зади на світі, то штурхан ногою в зад уже предковічно містився в лоні божому. Другий табор одповідав, що, навпаки, ідею яблука дали людині самі яблука, так само як і опудала; манахи дали ідею манаха, прожерства й роспусти; що ж до штурхана в зад, то він не існував доти, доки його до-ладу не було дано і отримано. Грачі наші так захоплювалися суперечками, що инколи доходило й до стусанів. Я належав до другого
